Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Араби (частина друга)

Арабів умовно ділять на три основні групи: бедуїни (кочівники), фелахи (сільські жителі) та жителі міст. Дві останні підгрупи характерні практично для всіх сучасних суспільств. І вони піддаються загальним цивілізаційним процесам, таким як урбанізація і технологізація. Частина сільських жителів їдуть в міста, де є робота, можливість здобути освіту, доступ до розваг і благ цивілізації. Хоча при всьому цьому частка сільських жителів залишається досить високою (до 70%). Також, з іншого боку, є серйозні кліматичні виклики, що вимушують переселятися сільських жителів в міста. І це, в першу чергу, глобальне потепління, збільшення площі пустель і зменшення орних земель, зменшення водних ресурсів у зв’язку з вищевказаними причинами, а також, як наслідок, будівництво дамб та гідростанцій (катастрофа останнього прикладу яскраво проявилася в Сирії, коли через будівництво в Туреччині великої кількості гідроелектростанцій, жителі Сирії та Іраку отримували спустошені і мляві райони, де неможливо було жити і вони масово переселялися в міста, що спричинило відповідне соціальне напруження). Тому, цей процес урбанізації, в принципі, глобальний, але на Близькому Сході він загострюється ще й додатковими кліматичними, економічними, релігійними і соціальними чинниками. Сільські араби, само собою, в основному, займаються сільським господарством, вирощуванням пшениці, фруктів, овочів, займаються тваринництвом. Через жаркий клімат в сільській місцевості придумана складна система іригації з каналів і шлюзів, що беруть воду з річок.

Міські жителі живуть у великих містах, таких як Каїр, Бейрут, Багдад, Дамаск. Старе арабське місто сьогодні зберігається практично в незмінному вигляді тільки в Сані (Ємен), в більшості інших міст є «старі квартали», де збережена архітектура, побут і дух середньовіччя. Багато де вже стала нормальною еклектика, коли з’єднується модерн з древніми пам’ятками архітектури. Дуже сильно арабські міста виросли в 20 столітті, основним постачальником, звичайно ж, було арабське село. Для арабського міста характерна тісна забудова і вузькі вулички. Найчастіше місто поділене на квартали за релігійною або етнічною ознакою або ж згідно з ремісничою діяльністю. Основу архітектурного ансамблю, його серцевину, становили культові споруди: мечеті, медресе.

Що ж стосується бедуїнів, то деякі з дослідників взагалі схиляються до думки, що вони є окремим народом. Правильніше ж сказати, що бедуїни сьогодні представляють собою субетнос арабської нації зі своєю культурою, діалектами, звичаями і традиціями. Вони дуже колоритні й сильно відрізняються від інших арабів, як сільських, так і міських. Ці люди свідомо обрали життя в пустелі, відмовившись від благ цивілізацій, вони вже тисячоліттями живуть традиційним ладом, мало що змінюючи в ньому: також як і тисячі років тому живуть в наметах, випасають стада верблюдів і овець, кочують з однієї місцевості в іншу. Їх раціон теж практично не змінився за тисячі років: хлібний коржик, сир, чай і, звичайно ж, арабська кава. Бедуїни дуже витривалі, адже такими їх роблять суворі умови кочового життя в пустелі. Також вони сміливі, хоробрі, войовничі. Між ними часто відбуваються сутички поміж різними бедуїнськими племенами за воду, випаси для худоби або з інших причин. Рівень грамотності серед бедуїнів дуже низький, багато хто не вміє читати і писати. Сьогодні араби-бедуїни в основному живуть в Сахарі, Сирійській пустелі, в пустелях Аравійського півострова, на Синаї, в Лівії і в інших місцях. Загальна їх кількість на сьогоднішній день складає 4-5 млн. чоловік. Образ бедуїнів сильно романтизований як східною, так і західною літературою як образ «чистих» арабів, в цьому є частка правди, а є і неправда, так як сучасність, звичайно ж, впливає на спосіб життя навіть таких консервативних народів як бедуїни (наприклад, зараз бедуїни широко використовують сучасні транспортні засоби, автомобілі та мотоцикли, для кочування).

Араби живуть в формі племінного устрою (кабіли). Це поняття розмивається, хоч і зберігається, в більшій мірі у міських арабів, більш сильно в сільських, і, звичайно ж, у бедуїнів воно виражено найсильніше, на ньому будується усе соціальне життя: укладення шлюбів, переміщення і переселення, господарство і так далі . Можна зі сміливістю сказати, що цей племінний устрій у арабів, як його назвали західні дослідники — трайбалізм (від англ. «Tribe» — плем’я) є центральним інститутом соціально-політичного устрою. Іноді про це говорять, іноді замовчують, але суть в тому, що найчастіше це головний фактор в питаннях сім’ї, роботи, війни і миру.

Взагалі араби досить численні і на сьогоднішній день складають близько 430 млн. чоловік, будучи, таким чином, одним з найголовніших етносів сучасного світу. Вони живуть, в основному, на Півночі Африки, на Аравійському півострові, в Сиро-Палестинському регіоні (Левант), Межиріччя. Також, сьогодні багато арабів мігрують в Європу, Америку та інші країни світу, створюючи сильні і великі діаспори, які, як правило, мало асимілюються і зберігають свою культуру. (Далі буде…)

Автор статті: Демур Ігор

Leave a Reply