Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Історія Гаджар та її сина Ісмаїля

Ця цікава історія розповідає нам про Ісмаїля, сина улюбленця Аллага Ібрагіма, а також про матір Ісмаїля Гаджар. Араби переважно є потомками Ісмаїля, решта ж уходить корінням в давнє арабське минуле і не відноситься до роду Ісмаїля. Гаджар, єгиптянка за походженням, була рабинею, яку деспотичний правитель Єгипту подарував Сарі, дружині пророка Ібрагіма (мир йому).

Коли Ібрагіму не було дано дітей від його дружини, вона подарувала чоловікові свою рабиню Гаджар, щоб вона стала його дружиною, сподіваючись, що Аллаг дарує Ібрагіму дитину. Гаджар завагітніла та народила Ісмаїля на благословенній землі Палестини.

Посланець Аллага (мир йому та благословення Всевишнього) розповів нам історію про Гаджар, про те, що трапилося у них з Сарою, і про те, як Аллаг наказав Ібрагіму відправитися з Гаджар та Ісмаїлєм в найшановніше місце на землі – в Священну Мекку, яка стала новим домом для Гаджар та її сина. Ми дізнаємось, як Ібрагім залишив їх в долині, в якій немає ні їжі, ні води, ні життя, і як Гаджар повела себе в цій ситуації, що відбулося з нею та її сином, і дійдемо до історії будівництва Ібрагімом та Ісмаїлєм Заповідного Дому, який став першим Домом, зведеним для поклоніння та паломництва людей.

Хадіс:

Аль-Бухарі передав в своїй збірці «Ас-Сахих», що Саїд ібн Джубайр сказав: «Ібн Аббас [1] (хай буде задоволений Аллаг ними обома) сказав: «Першою жінкою, яка стала носити пасок, була мати Ісмаїля, вона пов’язала собі пасок, щоб приховати свої сліди від Сари. Потім Ібрагім привіз її разом з їхнім сином Ісмаїлєм, якого вона ще годувала груддю, і залишив їх біля місця Кааби (тобто там, де зараз знаходиться Кааба), біля великого дерева, на місці Замзама, в верхній частині (сучасної) мечеті. В той час в Мецці нікого не було, не було там і води. Ібрагім залишив їх там, залишивши їм бурдюк фіників та міх з водою, після чого він пішов назад, а мати Ісмаїля пішла за ним, кажучи: «О Ібрагіме, куди ж ти йдеш, кидаючи нас в цій долині, де немає людей і взагалі нічого немає?!» Вона багато разів повторювала ці слова, але він не озирався. Потім вона спитала його: «Чи Аллаг наказав тобі зробити це?» Він сказав: «Так». Вона сказала: «Тоді Він не залишить нас!» — після чого повернулася до Ісмаїля, а Ібрагім пішов далі. Дійшовши до гірського перевалу, де вони не могли його бачити, він повернувся в бік Кааби, підняв руки до неба і звернувся з мольбою до Аллага: «Господи наш! Я поселив частину нащадків своїх у долині, де немає посівів, біля Твого Забороненого Дому. Господи наш! Нехай вони звершують молитву. Сповни людські серця любов’ю до них і наділи їх плодами — можливо, вони будуть вдячні!» [2].

Мати Ісмаїля годувала його груддю та пила воду, а після того, як міх спорожнів, вона та її син почали відчувати спрагу. І вона дивилася, як (її син) звивається (відчуваючи спрагу), а потім пішла, оскільки не могла дивитися (на муки немовляти). Вона побачила, що найближчою до нею горою була ас-Сафа, піднялася на неї, повернулася до долини і почала дивитися (в надії) побачити когось, але нічого не побачила. Тоді вона спустилася з ас-Сафи, підняла краї свого одягу, кинулася бігти долиною, як може бігти виснажена людина, перетнула цю долину і досягла аль-Марви. Піднявшись на неї, вона почала дивитися (по сторонах в надії) побачити когось, але (знову) нікого не побачила, і всього вона подолала цей шлях сім разів.[3]

Досягнувши аль-Марви (востаннє), вона почула якийсь голос і сказала собі: «Тихіше!» — почала прислуховуватися і знову почула його. Тоді вона сказала: «Ти дав мені почути себе, а чи можеш ти допомогти нам?» І на місці Замазама, поруч з собою, вона побачила ангела, який рив землю крилом, поки звідти не забила вода. Тоді вона стала огортати джерело, одночасно наповнюючи свій міх, але й після того, як вона наповнила його, вода продовжувала текти».

Передають зі слів Ібн Аббаса (хай буде задоволений Аллаг ними обома), що Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Хай помилує Аллаг мати Ісмаїля! Якби вона залишила Замзам…» або він сказав: «Якби вона не набирала його воду, він перетворився б у величезне джерело».

«Вона напилася та погодувала свого сина, а потім цей ангел сказав їй: «Не бійтеся загибелі, бо, воістину, тут буде Дім Аллага, який побудує цей хлопчик зі своїм батьком, а Аллаг не полишає близьких до Нього!» Місце Кааби знаходилося на височині накшталт пагорбу, і дощові потоки текли справа та зліва від нього.

Так тривало доти, доки одного разу повз них не проїхали люди з племені Джурхум, які прибули зі сторони Кяда[4]. Зупинившись в нижній частині Мекки, вони побачили птаха, що щиряв у височині, і сказали: «Не інакше як цей птах кружляє над водою, але нам відомо, що в цій долині немає води!» Тоді вони відправили туди одного чи двох посланців, які знайшли воду, повернулися та повідомили їм про це, після чого всі вирушили туди. (В цей час) мати Ісмаїля сиділа біля води, і вони спитали її: «Чи дозволиш ти нам зупинитися поруч з тобою?» Вона відповіла: «Дозволю, але прав на це джерело у вас не буде», і вони сказали: «Гаразд».

Ібн Аббас сказав: «Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Матері Ісмаїля, яка любила спілкуватися з людьми, сподобалося це. Тоді вони зупинилася там та послали за своїми родинами, після чого зупинилися в цьому місці для постійного життя. Тим часом хлопчик підріс та навчився в них арабської мови, а вони захоплювалися ним та цінували його. Коли ж він досяг (повноліття), вони одружили його на одній з жінок їхнього племені».

Після смерті матері Ісмаїля та його весілля туди приїхав Ібрагім, щоб побачитися з тими, кого він залишив, однак він не застав Ісмаїля. Тоді він став питати про нього його дружину, і вона сказала: «Він пішов, щоб знайти для нас щось»[5]. Потім Ібрагім спитав її про те, як вони живуть і яке їхнє становище, і вона сказала: «Погано, бо ми терпимо злидні та бідуємо!» — і почала скаржитися йому. Ібрагім сказав: «Коли прийде твій чоловік, перекажи йому від мене вітання і скажи йому, щоб він змінив поріг своїх дверей». Повернувшись Ісмаїль наче щось відчув та спитав: «Чи приходив до вас хтось?» Його дружина відповіла: «Так, до нас приходив якийсь старий, який питав нас про тебе, і я розповіла йому (про те, що його цікавило), а потім він спитав мене про те, як ми живемо, і я розповіла йому, що ми терпимо злидні та бідуємо». Ісмаїль спитав: «Чи дав він тобі якусь пораду?» Вона відповіла: «Так, він наказав вітати тебе та передати тобі, щоб ти змінив поріг своїх дверей». Ісмаїль сказав: «Це мій батько, і він наказав мені розлучитися з тобою. Повертайся до своєї родини!» — а потім він розлучився з нею і одружився на іншій жінці з племені Джурхум. Ібрагім провів окремо від них стільки часу, скільки було потрібно Аллагу, а потім прийшов до них, але не застав Ісмаїля. Тоді він зайшов до його дружини і почав розпитувати про нього, а вона сказала: «Він пішов, щоб здобути для нас що-небудь». Він спитав: «Як ваші справи?» — і почав розпитувати її про те, як вони живуть і яке їхнє становище, і вона сказала: «У нас все добре і всього вдосталь», після чого подякувала Аллагу. Ібрагім спитав: «Що ви їсте?» Вона відповіла: «М’ясо». Він спитав: «А що п’єте?» Вона відповіла: «Воду», і тоді Ібрагім вигукнув: «О Аллаг, благослови їхнє м’ясо та воду!»

Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «В той час у них не було зерна, а якби воно було, то він покликав би благословення Аллага і на зерно».

Ібн Аббас сказав: «Якщо ж хтось стане харчуватися лише (м’ясом та водою) за межами Мекки, це обов’язково нашкодить йому».

Ібн Аббас також повідомив: «Потім Ібрагім сказав: «Коли прийде твій чоловік, передай йому вітання та скажи, щоб він зміцнював поріг своїх дверей». Повернувшись, Ісмаїль спитав: «Чи приходив до вас хтось?» Його дружина відповіла: «Так, до нас приходив пристойний старий», відгукнулась про нього з похвалою та сказала: «Він питав мене про тебе, і я розповіла йому, а потім він спитав мене про те, як ми живемо, і я сказала, що у нас все добре». Ісмаїль спитав: «Чи дав він тобі якусь пораду?» Вона відповіла: «Так, він вітає тебе, і наказує тобі, щоб ти зміцнював поріг своїх дверей». Ісмаїль сказав: «Це – мій батько, а поріг – це ти, і він наказав мені не розлучатися з тобою». Після цього Ібрагім провів окремо від них стільки часу, скільки було завгодно Аллагу, а потім прийшов до них. Прийшовши, він застав Ісмаїля, коли той гострив свої стріли під великим деревом поруч з Замзамом. Побачивши Ібрагіма, він піднявся (зі свого місця і попрямував) до нього, і вони (почали вітати один одного, як належить) батькові вітати сина, а синові – батька. Потім Ібрагім сказав: «О Ісмаїлю, воістину, я отримав від Аллага один наказ». Ісмаїль сказав: «Роби, що наказав тобі твій Господь». Він спитав: «А ти допоможеш мені?» Ісмаїль сказав: «Я допоможу тобі». Тоді Ібрагім сказав: «Воістину, Аллаг наказав мені побудувати тут Дім», і показав на пагорб, який височів над навколишнім ландшафтом. Після цього він заклав підвалини цього Дому, і Ісмаїль почав носити каміння, а Ібрагім – будувати; коли ж були зведені стіни, Ісмаїль приніс та поставив цей камінь [6] для Ібрагіма, який встав на нього та продовжував будувати, Ісмаїль же підносив йому каміння, і вони казали: ««Господи наш! Прийми від нас, воістину, Ти — Всечуючий та Всезнаючий!»[7]

Джерела хадіса

Це хадіс передав імам Аль-Бухарі в своїй збірці «Ас-Сахих», в книзі Пророків, в розділі про слова Аллага «Аллаг зробив Ібрагіма (Авраама)…» (Ан-Ніса:125), (6/396), номер хадіса (3364). Аль-Хафіз Ібн Хаджар в своїй книзі «Фатху-ль-Барі» вказав всі шляхи передачі цього хадіса і назвав всіх, хто наводить цей хадіс в своїх працях.

Слова Ібн Аббаса вказують на те, що цей хадіс йде від самого Посланця (мир йому та благословення Аллага). Принаймні, цей хадіс – «мурсаль [8] сподвижника», а мурсаль такого виду за одностайною думкою хадісознавців є прийнятним доказом.

Пояснення хадіса

В цій історії Пророк (мир йому та благословення Аллага) розповідає нам про нашого батька Ісмаїля (мир йому) та його матір Гаджар, які жили на святій землі Мекки і були першими її поселенцями. Долина, в якій вони поселилися, була найкращим місцем на всій землі. На цьому місці була заснована Кааба – Заповідний Дім Аллага, до якого здійснюють паломництво і повертають свої обличчя під час молитви всі мусульмани світу. Тут посилалося одкровення Ісмаїлю, а потім і найвеличнішому Пророку – Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага).

Причина того, що Ібрагім переселив Гаджар так далеко від Палестини, полягала у сварці між Гаджар та Сарою після того, як у першої народився син. Гаджар була змушена бігти від Сари, злякавшись за себе, як на це вказує хадіс. Пророк (мир йому та благословення Аллага) повідомив нам, що Гаджар пов’язала пасок таким чином, щоб він волікся по землі та замітав сліди її ніг, тому Сара не змогла дізнатися в якому напрямку пішла Гаджар.

Після цього Аллаг наказав Ібрагіму відвести Гаджар та її сина до місця Стародавнього Дому, який знаходився настільки далеко від Палестини, що навіть каравани досягали тих місць з великими труднощами.

Ібрагіму було нелегко полишати свого улюбленого сина та його мати в безлюдній пустелі, де не було ні води, ні їжі, ні місця, де можна було б сховатися від спеки та негоди.

Однак у Аллага в усьому є своя мудрість. Не дивлячись на зовнішні труднощі у цій справі, вона містила в собі велику милість та безмежне благо. І сьогодні ці блага для всіх очевидні. На місці перебування Ісмаїля виникло благословенне місто, в якому був побудований Дім Аллага – Священна Кааба. Цей дім став місцем поклоніння Аллагу, і благодать Господа вкрила цю пустельну землю. Ібрагім та Ісмаїль отримали від Аллага велику винагороду, про яку не знає ніхто, окрім їхнього Господа, Він підніс пам’ять про них та увічнив їхні імена. Все це відбулося з милості Аллага, яку Він дарує, кому забажає, адже Він Власник великої милості!

Ібрагім переселив свого маленького сина та його мати з благословенної землі, де квітнуть зелені сади, течуть чисті ріки та дмухає приємний вітер, в пустельну долину. Він залишив їх під деревом та рушив назад, не подбавши про те, щоб збудувати їм якесь житло, в якому вони б могли сховатися. Поруч не було нікого, хто міг би надати допомогу і захистити від нападу диких тварин.

Аллаг наказав Ібрагіму привести їх  в цю долину, і він вчинив так, як йому було наказано, після чого подальшу долю своєї родини він ввірив Всевишньому Аллагу. Адже Той, хто наказав Ібрагіму вчинити так, в змозі вберегти його родину, нагодувати, напоїти, розвіяти тугу. Ібрагім не відповідав на вмовляння Гаджар, яка бігла за ним, кажучи: «О Ібрагіме, куди ж ти йдеш, кидаючи нас в цій долині». Вона багато разів зверталися до нього з цим питанням, але він нічого не відповідав їй. Це був наказ Аллага, а накази Аллага не обговорюються. Така істинна покірність Аллагу. В цій історії Пророк Ібрагім дає нам урок, яким має бути справжній Іслам (Покірність).

ذْ قَالَ لَهُ رَبُّهُ أَسْلِمْ قَالَ أَسْلَمْتُ لِرَبِّ الْعَالَمِينَ ﴾ البقرة:131)

«Коли Господь сказав йому: «Будь покірним Мені!» — той відповів: «Я став покірним Господу світів!» (Аль-Бакара:131).

Коли Гаджар втратила надію отримати відповідь на своє запитання, вона спитала: «Чи Аллаг тобі наказав зробити це?» Він сказав: «Так». Тоді заспокоїлося серце, адже віруючий знає, що Аллаг не залишить без підтримки того, хто відповів на Його заклик та виконав Його веління.

Потім Ібрагім продовжив свій шлях назад до Палестини. Коли він зайшов до найближчої ущелини, де Гаджар вже не могла його бачити, він повернувся обличчям до Священного Дому, підняв руки до небес і почав просити свого Господа:

رَبَّنَا إِنِّي أَسْكَنْتُ مِنْ ذُرِّيَّتِي بِوَادٍ غَيْرِ ذِي زَرْعٍ عِنْدَ بَيْتِكَ الْمُحَرَّمِ رَبَّنَا لِيُقِيمُوا الصَّلاةَ فَاجْعَلْ أَفْئِدَةً مِنَ النَّاسِ تَهْوِي إِلَيْهِمْ وَارْزُقْهُمْ مِنَ الثَّمَرَاتِ لَعَلَّهُمْ يَشْكُرُونَ ﴾  إبراهيم)

«Господи наш! Я поселив частину нащадків своїх у долині, де немає посівів, біля Твого Забороненого Дому. Господи наш! Нехай вони звершують молитву. Сповни людські серця любов’ю до них і наділи їх плодами — можливо, вони будуть вдячні!» (Ібрагім:37). І Аллаг відповів на його молитву і зробив те, про що просив Його Посланець.

Щодо матері Ісмаїля, то вона кілька днів пила воду з міху, який залишив їй Ібрагім, та їла фініки, а сина годувала грудним молоком. Але фініки та вода швидко закінчилися, і Гаджар почала відчувати спрагу та голод, від того ж страждав її малюк, який почав звиватися від страждань, які відчував. Мати не могла дивитися на це і пішла на пошуки того, що могло б вгамувати його спрагу і додати йому сил.

Відомо, що якщо людина хоче дізнатися про навколишнє становище, вона забирається на якусь височину, щоб охопити поглядом якомога більше простору, що суттєво полегшить їй пошуки необхідного. Так вчинила і Гаджар, вона озирнулася і побачила найближчу до неї височину – гору Сафа, піднялася на неї і почала пильно вдивлятися, але нікого не побачила. Вона спустилася в долину і вирушила до іншої гори, що була поблизу, це була гора Марва. Піднявшись на неї, Гаджар почала також уважно оглядатися навколо, але знову не побачила нікого, хто міг би їм допомогти та врятувати від голодної смерті. Гаджар продовжувала ходити між горами Сафа та Марва та подолала цю відстань сім разів. Щоразу, перетинаючи долину, вона підходила до свого малюка, щоб подивитися, як він себе почуває, та переконатися, що він ще живий, після чого знову продовжувала свої пошуки. Ходіння Гаджар стало першим ходінням між горами Сафа та Марва, яке згодом, за велінням Аллага, стало невід’ємною частиною обрядів хаджу [9] та умри [10].

إِنَّ الصَّفَا وَالْمَرْوَةَ مِنْ شَعَائِرِ اللَّهِ فَمَنْ حَجَّ الْبَيْتَ أَوِ اعْتَمَرَ فَلا جُنَاحَ عَلَيْهِ أَنْ يَطَّوَّفَ بِهِمَا وَمَنْ تَطَوَّعَ خَيْرًا فَإِنَّ اللَّهَ شَاكِرٌ عَلِيمٌ  البقرة

«Воістину, пагорби ас-Сафа та аль-Марва — знаки Аллага. Хто звершує хаджж або умру в дім Аллага, то не буде йому гріха, якщо він буде ходити між ними. І хто зі своєї волі чинить добро, то, воістину, Аллаг — Вдячний, Всезнаючий!» (Аль-Бакара:158)

Після того, як Гаджар всьоме перетнула долину, вона почула голос. Уважно прислуховуючись, вона сказала сама собі: «Тихо». Вона знову почула цей голос і сказала: «Ти дав мені почути себе, чи можеш ти допомогти нам?» Вона озирнулася, щоб знайти місце, звідки доносився голос, і побачила поруч з Ісмаїлєм ангела Джібріля (бібл. Гавриїл), який своїм крило розколов землю на місці Замзама, після чого звідти забило благодатне джерело.

Гаджар шукала воду, піднімаючись на пагорби, але з волі Аллага вода забила з-під ніг її  маленького сина. Безперечно, вона була сповнена радістю, оскільки відсутність води означала неминучу загибель для них з малюком, а струмок, який з’явився, ніс в собі життя для них та для всієї долини, в якій відтепер поселилась Гаджар зі своїм сином.

Очевидно, що Джібріль постав перед Гаджар в образі людини, тож вона могла бачити його та розмовляти з ним. Також він приходив до Посланця (мир йому та благословення Аллага) в образі гарного чоловіка. Сподвижники Пророка (мир йому та благословення Аллага) бачили Джібріля та чули його слова. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) бачив Джібріля в його істинному вигляді лише двічі, і коли він побачив його вперше, то сильно злякався.

Мати Ісмаїля поквапилася набрати якомога більше води в посуд, який у неї був, а потім старанно почала облагороджувати джерело, виривши навколо нього щось на кшталт ставка, щоб вода не розтікалася всюди і була легкодоступна. Якби Аллагом було передвизначено, щоб вона залишила Замзам розтікатися по землі, то він перетворився б у величезний потік, про що сказав Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага): «Хай помилує Аллаг мати Ісмаїля! Якби вона залишила Замзам…», — або він сказав: «Якби вона не набирала його воду, він перетворився б на  величезне джерело».

Аллаг дарував матері Ісмаїля воду, яка вгамувала її спрагу і дала грудне молоко немовляті. Потім ангел заспокоїв Гаджар та сказав: «Не бійтеся, ви не загинете». Він також повідомив їй, що її син зі своїм батьком зведе Дім Аллага – Каабу. Воістину, Аллаг не полишає наближених рабів своїх.

Після цього Аллаг направив до них тих, хто став для них добрими сусідами, прикрасив їхнє життя на чужині та розвіяв тугу самотності. Неподалік від них проходили люди одного з кланів племені Джурхум, які звернули увагу на птахів, які ширяли над долиною. Вони знали, що птахи кружляють на місці, тільки якщо поблизу є вода. Якщо ж птах просто робить переліт, то він летить не зупиняючись. Таким чином, ширяючі птахи, яких побачили подорожні, були несхибною ознакою джерела води, до якої птахи злітаються напитися. Єдине, що змусило джурхумітів засумніватися в своїх припущеннях, це те, що вони добре знали, що в цій місцевості ніколи не було ані води, ані якихось мешканців. Але вони відкинули свої сумніви, в зв’язку з явними доказами наявності джерела води неподалік, та відправили людину, щоб вона оглянула місцевість. Повернувшись, він розповів про все, що побачив, після чого всі вирушили до Ісмаїля та його матері. Коли вони прийшли, то на власні очі побачили благословенне джерело, яке било з каміння. Вони дуже цьому зраділи та попросили дозволу Гаджар поселитися поруч. Вона погодилася, але поставила умову, що право на джерело буде належати лише їй та її сину. Вони погодилися на цю умову, послали за своїми родинами і стали сусідами Гаджар.

В цьому оточенні виріс та змужнів Ісмаїль. Він був дуже енергійним юнаком, і життєва сила кипіла в його молодому тілі. Він відрізнявся хорошими манерами та шляхетністю, за що джурхуміти дуже любили, цінували його та віддали за нього одну зі своїх доньок.

Коли Ісмаїль виріс та зміцнів, його мати полишила цей світ, будучи спокійною за свого сина. Через деякий час приїхав Ібрагім, щоб навідати свою родину, але не застав Ісмаїля вдома, тому що він вирушив на пошуки прожитку для родини. Коли Ібрагім спитав жену Ісмаїля про те, як вони живуть, вона почала скаржитися на життя й повідомила йому, що вони живуть в злиднях та бідності. Тоді він попросив передати вітання її чоловікові й сказати йому, щоб він змінив поріг своїх дверей.

Ця жінка не знала, що старий був батьком її чоловіка, як не здогадувалася й про те, що в посланні до нього міститься батьківський наказ розлучитися з нею. Ісмаїль зробив все так, як наказав йому батько, і розлучився зі своєю дружиною. Ібрагім (мир йому) побачив, що така жінка не гідна бути дружиною Пророка, який має вести та очолювати людей. Дружина ж, яка постійно скаржиться на скрутне життя, не буде підтримкою для свого чоловіка в досягненні великих цілей.

Коли Ібрагім прийшов знову, він побачив іншу жінку, яка помітно відрізнялася від першої. Вона сподобалася йому, і він, вдовольнившись вибором свого сина, наказав йому жити з цією жінкою. Він розпитав нову дружину Ісмаїля про те, як вони живуть, на що вона відповіла, що вони живуть в повному достатку, а потім прославила та звеличила Аллага. Ібрагім спитав, чим вони харчуються і що п’ють, жінка відповіла, що вони їдять м’ясо, а п’ють просту воду. Тоді Ібрагм помолився, щоб Аллаг послав благодать на м’ясо та воду мешканців Мекки, і, як сказав Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага), якби у них на той момент були злаки, то він помолився б і про це.

Благодать молитви Ібрагіма полягає в тому, що якщо мешканці Мекки будуть харчуватися лише м’ясом та водою, це не нашкодить їм, в той час, як мешканцям інших місць це завдасть шкоди.

Коли Ібрагім приїхав, щоб навідати сина втретє, він застав його, коли той сидів під великим деревом і гострив наконечники своїх стріл. Це було те саме дерево, під яким він залишив його немовлям. Побачивши батька, Ісмаїль встав, вони промовили слова привітання, міцно обійнялися, поцілувалися, як належить робити батькові та сину після довгої розлуки. Потім Ібрагім сказав сину, що Аллаг наказав йому побудувати Заповідну Мечеть, і наказав Ісмаїлю допомогти в цьому своєму батькові. Ісмаїль поквапився підкоритися наказу Аллага. Ібрагім поступово зводив будівлю, а Ісмаїль в усьому допомагав йому. Під час будівництва вони постійно зверталися до Аллага з молитвою:

رَبَّنَا تَقَبَّلْ مِنَّا إِنَّكَ أَنْتَ السَّمِيعُ الْعَلِيمُ ﴾ البقرة: 127)

«Господи наш! Прийми від нас, воістину, Ти — Всечуючий та Всезнаючий!» (Аль-Бакара:127).

Ця історія в Біблії.

Ця ж історія згадана в Біблії, але не так детально, як у вищенаведеному хадісі. Біблейський варіант цієї історії містить помилки та викривлення, які з’явилися протягом багатьох століть. Хадіс вносить визначеність та ясність в події, які відбувалися.

Ця історія наводиться в Біблії, в книзі «Буття», ось її текст:

«Але Сара, дружина Авраама, не народжувала йому. У неї була служниця єгиптянка на ім’я Агарь. І сказала Сара Аврааму: ось, Господь замкнув лоно моє, щоб мені не народжувати; увійди до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Авраам послухався слів Сари. І взяла Сара, дружина Авраамова, служницю свою, єгиптянку Агарь, після десяти років перебування Авраама на землі Ханаанській, і дала її Аврааму, чоловікові своєму, в дружини. Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши, що зачала, вона почала зневажати свою пані.

І сказала Сара Аврааму: в образі моїй ти винен; я віддала служницю мою до надра твого; а вона, побачивши, що зачала, стала зневажати мене; Господь нехай буде суддею між мною та між тобою.

Авраам сказав Сарі: ось, служниця твоя в твоїх руках, роби з нею, що тобі завгодно. І Сара почала утискати її, і вона втекла від неї.

І знайшов її ангел Господа біля джерела води в пустелі, у джерела на дорозі до Суру. І сказав їй: Агарь, служнице Сарина, звідки ти прийшла та куди йдеш? Вона сказала: я біжу від обличчя Сари, пані моєї. Ангел Господа сказав їй: повернися до пані своєї та покорися їй.

І сказав їй Ангел Господа: примножуючи, примножу нащадків твоїх так, що неможна буде і перерахувати їх. І ще сказав їй Ангел Господа: ось, ти вагітна, і народиш сина, і даси йому ім’я Ісмаїль, бо почув Господь страждання твоє; він буде [між] людьми, [наче] дикий віслюк; руки його на всіх, і руки всіх на нього; жити буде він перед обличчям всіх братів своїх.

І назвала [Агарь] Господа, Який говорив до неї, [цим] іменем: Ти Бог, Який бачить мене. Бо сказала вона:  точно я бачила в слід того, хто бачив мене. Тому джерело [те] називається: Баер – лахай – роі. Воно знаходиться між Кадесом та між Баредом. Агарь народила Аврааму сина; і дав [Авраам] ім’я сину своєму, народженому від Агарі: Ісмаїль. Авраам був вісімдесяти шести років, коли Агарь народила Аврааму Ісмаїля» (Буття, гл.16:1-10).

«І побачила Сара, що син Агарі Єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається, і сказала Аврааму: вижени цю рабиню та сина її, бо не наслідує син рабині цієї з сином моїм Ісааком. І здалося це Аврааму вельми неприємним заради сина його. Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока та рабині твоєї, в усьому, що скаже тобі Сара, слухайся голосу її, бо в Ісаакові  назветься тобі сім’я; і від сина рабині Я виведу народ, тому що він сім’я твоє.

Авраам встав вранці, взяв хліб та міх води і дав Агарі, поклавши їй на плечі, та отрока, і відпустив її. Вона пішла та заблукала в пустелі Вірсавії; і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем і пішла, сіла подалі, на відстані [одного] пострілу з луку. Бо вона сказала: не [хочу] бачити смерті отрока. І вона сіла проти, і почала голосити, і плакала; і почув Бог голос отрока; і Ангел Божий з неба звернувся до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агарь? Не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться; встань, підніми отрока та візьми його за руку, бо Я виведу від нього великий народ. І Бог відкрив їй очі, і вона побачила криницю з водою, і пішла, і наповнила міх водою та напоїла отрока. І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і зробився стрілком з луку. Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла йому дружину з землі Єгипетської» (Буття гл.21:9-21).

Зауваження до біблейського варіанту

Можна сказати, що деякі фрагменти цієї історії в Біблії правильні, оскільки співпадають з тим, що нам розповів Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) в цьому та інших хадісах. До схожих місць відносяться наступні моменти.

  1. Сара, у якої не було дітей, подарувала Ібрагіму свою єгипетську рабиню Гаджар з надією, що від неї йому будуть даровані діти.
  2. Гаджар завагітніла від Ібрагіма.
  3. Гаджар відчула себе більш важливою після того, як завагітніла. І Сара втратила в її очах колишню повагу.
  4. Сара розгнівалася на Гаджар, і їй довелося втекти.
  5. Сара вимагала від Ібрагіма вигнати Гаджар та її сина. І він переселив їх у пустелю, залишивши міх з водою та трохи припасів.
  6. Гаджар страждала від спраги після того, як закінчилися запаси води.
  7. Ангел спустився від Аллага, заспокоїв її та показав джерело води.

В біблейському варіанті є наступні помилки. Наприклад, там говориться, що Ібрагім дав Гаджар воду та хліб, поклавши їй все на плечі, і відправив у пустелю, де вона заблукала. В хадісі ж наводиться, що він сам провів її до певного місця, дав міх з водою та посуд з фініками. Він поселив Гаджар та її сина в долині, де нічого не росте, біля Заповідного Дому. Також в Біблії нічого не говориться про те, як Гаджар ходила між Сафа та Марва, як ангел Аллага вирив криницю своїм крилом. Біблія не містить й низку інших подробиць, які є в хадісі, або торкається їх лише поверхнево.

Помилкою є й те, що Сара вимагала від Ібрагіма прогнати Ісмаїля, коли побачила, що він насміхається, і не давати йому частку у спадку нарівні з її сином Ісхаком (бібл.. Ісаак). Коли Ібрагім вирушив з Ісмаїлєм до Мекки, його син був немовлям, відповідно, ще не досяг віку, коли міг би насміхатися над Сарою, а Ісхак (мир йому) в той час ще навіть не народився.

В Біблії згадуються деякі події, про що нічого не говориться ні в Корані, ні в Сунні:

  1. Ібрагім увійшов до Гаджар після десяти років перебування в землі Ханаанській.
  2. Гаджар втекла від Сари до джерела води в пустелі, по дорозі в Суру.
  3. Ангел наказав Гаджар, щоб вона повернулася до своєї пані та підкорилася їй.
  4. Ібрагіму було вісімдесят шість років, коли Гаджар народила йому Ісмаїля.

Нічого з цього не підтверджується достовірними джерелами – Кораном та Сунною, і лише Аллаг знає наскільки це достовірно.

Користь та уроки, які випливають з хадіса

  1. В цій історії міститься багато даних про події з життя Пророків, про які ми ніяк не могли б дізнатися, якби Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) не доніс їх до нас. Це дуже цінна інформація, вона допомагає нам дізнатися про життя наших благочестивих батьків, про те, як з’явилося священне місто, був побудований Дім Аллага та інше.
  2. Не дивлячись на те, що наказ, який Аллаг дав Ібрагіму, був нелегким, він, не вагаючись, почав виконувати волю Всевишнього. Раб Аллага може бути незгодний з чимось, але в цьому є благо для нього. І навпаки, йому може подобатися те, що насправді є злом для нього.
  3. З цього хадіса ми дізнаємося, що Аллаг оберігає Своїх наближених рабів та дбає про них. Прикладом цьому слугує Його турбота про Гаджар та Ісмаїля, які залишилися самі в мекканській пустелі.
  4. Якщо людина довіряє Аллагу та повністю покладається на Нього, це не означає, що треба сидіти, склавши руки, не прикладаючи жодних зусиль, щоб щось змінити на краще. Прикладом цього слугує Гаджар, яка намагалася зробити все можливе для збереження свого життя та життя немовляти, не дивлячись на те, що вона цілком покладалася на Аллага, довіривши Йому свою долю.
  5. Цей хадіс розповідає про знамення Аллага та Його могутність, і про те, як Він вивів приємну воду Замзам з пустельного каменя.
  6. Ібрагім показав приклад щирого піклування батька про свого сина, він зажди був добрим наставником в житті Ісмаїля. Ібрагім радив синові те, що вважав користю та благом. Він постійно навідував сина, щоб дізнатися, як він живе і як у нього справи.
  7. Невдоволеність скромним наділом та труднощами життя не є якостями праведників. Ібрагіму не сподобалася поведінка першої дружини Ісмаїля, яка скаржилася на своє життя і була обурена нестатками, які вони терпіли. Щодо праведників, то вони завжди відрізнялися тим, що проявляли терпіння в бідності та дякували Аллагові за те, що в них є. Тому Ібрагім похвалив другу дружину Ібрагіма, яка була задоволена життям та дякувала Аллагові, не дивлячись на скромність їхнього побуту.
  8. Хадіс вчить нас, щоб ми не забували просити Аллага про благословення нашої їжі, як робив Ібрагім, який помолився Всевишньому про зіслання благодаті на м’ясо та воду мешканців Мекки.
  9. Звичаєм Пророків є прояв теплих почуттів, радості при зустрічі з любими та дорогими людьми, подібно Ібрагіму та Ісмаїлю після тривалої розлуки.
  10. Ісмаїль був гарним стрільцем та вправним мисливцем, про що Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Стріляйте, о сини Ісмаїля, воістину, ваш батько був стрільцем»  [11].
  11. Взаємодопомога родичів відноситься до благих справ. Коли Ібрагім попросив сина про допомогу в будівництві Кааби, Ісмаїль одразу ж погодився і допоміг батькові у зведенні Дому Аллага.
  12. Цей хадіс розповідає про шанування Ісмаїлєм свого батька. Коли Ібрагім наказав йому розлучитися з першою дружиною та залишити другу, він без зайвих нарікань виконав батьківську волю. Якщо батько релігійна та мудра людина, яким був Ібрагім, і наказує своєму синові розлучитися з дружиною, той не повинен опиратися волі свого батька, а повинен підкоритися.
  13. Ісмаїль є прабатьком арабів, яких називають «муста’раба» (арабізовані). До них відносяться всі араби Хіджазу [12]. Щодо племен Хім’яр, то вони родом з Ємену і беруть свій початок від племен Кахтан. Такі араби називаються «’аріба», тобто давні араби. До арабів «’аріба» відносяться такі племена, як ’Ад, Самуд, Джурхум, Таст, Джадіс, Кахтан (багато з цих племен сьогодні вже немає).
  14. Цей достовірний хадіс, а також Коран, доповнюють та виправляють біблейську історію.

З книги «Достовірні пророчі розповіді»

Умар ібн Сулєйман Абдулла Аль-Ашкар

Переклав: Абу Ясін Маліков Руслан

Спеціально для сайту www.whyislam.to – Чому Іслам?

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Абдулла ібн Аббас – сподвижник та двоюрідний брат Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), син Аббаса ібн Абдульмутталіба, який також був сподвижником та дядьком Пророка.

[2] (Ібрагім:37)

[3] Інакше кажучи, вона бігала між пагорбами, тричі піднявшись на вершину одного з них і чотири рази – на вершину другого.

[4] Назва місцевості у верхній частині Мекки.

[5] Мається на увазі, що він вирушив на полювання.

[6] Відомий зараз як «Макам Ібрагім» (Місце стояння Ібрагіма)

[7] (Корова:127)

[8] Мурсаль – це хадіс, в існаді якого не названий передавач, який йде перед табіїном, і є сумніви, чи є неназваний передавач сподвижнком або ж це табіїн. Такий хадіс є слабким. Але якщо сподвижник не згадав, що він чув хадіс напряму від Пророка (мир йому та благослвоення Аллага), то є два варіанти: 1) Він чув це від Пророка (мир йому та благословення Аллага), але просто не сказав про це; 2) Він чув це від іншого сподвижника. В другому випадку відсутність згадування імені сподвижника не шкодить існаду, оскільки всі сподвижники чесні та справедливі. Такий хадіс називається мурсаль сподвижників та приймається як шаріатській доказ.

[9] Хадж – велике паломництво, яке виконується раз на рік в місяць Зуль-Хіджа.

[10] Умра – мале паломництво, яке звершуєтьсябудь-якої пори року.

[11] Аль-Бухарі (97 та 3371)

[12] Хіджаз – район Аравійського півострова, де розташовані дві святині – Мекка та Медина.

Leave a Reply