Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Перші християни та іудеї, які сказали, що Пророк Мухаммад – істина

В наш час є багато прикладів, як різні люди приймають Іслам. Але хто був першим християнином, який повірив в Мухаммада як пророка Бога?

Монах Бахіра

Книги про життя Пророка Мухаммада, мир йому та благословення Аллага, передають, що в дванадцять років юний Мухаммад (на той час він ще не був пророком) вирушив у свою першу подорож до Сирії [1]. В дорозі він був разом зі своїм дядьком, Абу Талібом. Якось караван зупинився на відпочинок біля монастиря. Монах Бахіра, ім’я якого інколи промовляють Бухайра, спостерігаючи за караваном, помітив дещо незвичайне: за ним постійно пливла хмара. Вона зупинялася, коли зупинявся караван, і продовжувала рухатися, коли караван продовжував свій шлях. Побачивши це, Бахіра запросив всіх, хто був в каравані, на трапезу в свій монастир, чим багатьох здивував.

Монастырь, где проживал Бахира
Монастырь, где проживал Бахира

Всі, окрім Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), прийняли запрошення. Майбутнього посланця Аллага залишили наглядати за товаром та тваринами. Решта пішли відпочивати. Але монах не знайшов серед них того, кого шукав. Тому він поцікавився, чи не залишився хтось наглядати за караваном. Почувши стверджувальну відповідь, він запросив і юного Мухаммада. Побачивши хлопчика, монах спитав у Абу Таліба, чия це дитина. Той відповів: «Це мій син». Бахіра не повірив йому, бо знав, що у майбутнього пророка батько має померти ще до його народження.

Абу Таліб пояснив Бахірі, що так воно і є: батько Мухаммада помер до його народження, а він його дядько, а не батько. Тоді Бахіра, відвівши Абу Таліба вбік, порадив йому:

«Твого племінника чекає велике майбутнє. Тому поверни його швидше назад додому».

Бахіра знав, що іудеї могли зрозуміти по обличчю дитини, що він – останній Пророк, і, оскільки він не з їхнього народу, замислити проти нього погане.

Бахіра казав правду. Абу Таліб прислухався до його поради і, знайшовши привід, залишив караван та повернувся у Мекку. Але було й те, чого не знав Бахіра. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) знаходився під покровительством Аллага, який до кінця життя буде берегти його, що підтверджує аят: «Аллаг буде оберігати тебе від зла людей» (Св. Коран, 5:67).

Так завершилася перша зустріч з християнським монахом Бахірою. Але була й друга зустріч. У віці двадцяти п’яти років Мухаммад (він також ще не став пророком на той час) вирушив до Сирії на чолі торгового каравану, посланого Хадіджою – його майбутньою дружиною. І знову він зустрівся з Бахірою. Монах вже був старезним старцем. Побачивши Мухаммада, він дуже зрадів, бо давно чекав цього дня.

«Ти станеш Пророком. О, якби мені дожити до дня, коли ти проголосиш про пророцтво, дожити і нести за тобою твої сандалі та служити тобі», — скаже він майбутньому Посланцю Аллага. Бахіра помер раніше цього часу, але немає сумнівів, що його свідчення про майбутнє пророцтво Мухаммада було почуте оточуючими і зафіксовано у багатьох книгах з історії раннього Ісламу [2].

Варака

Варака ібн Науфаль був християнським вченим і другим християнином, який повірив в Мухаммада як пророка Бога. Він жив у Мецці, знав іврит і брав свої знання з Біблії. Варака, хоча і був до того моменту християнином, одразу підтвердив, що Мухаммад був новим пророком, таким самим, як Мойсей та Ісус.

Коли Посланцю Аллага (мир йому та благословення Аллага) було послано перше Одкровення, Хадіджа (дружина Мухаммада та двоюрідна сестра Вараки) прийшла до Вараки, щоб отримати пояснення цьому. Вислухавши її, Варака сказав Мухаммаду:

«Це той самий ангел, якого Аллаг посилав до Муси (мир йому)! О, якби я був молодий в ці дні, о, якби я дожив до того часу, коли народ твій почне проганяти тебе!» Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) спитав: «А хіба люди будуть проганяти мене?» Варака відповів: «Так, бо коли б не являлася людина, яка приносила з собою щось подібне до того, з чим прийшов ти, з нею завжди починали ворогувати, але якщо я доживу до такого дня, то буду допомагати тобі, як тільки зможу!» Однак Варака незабаром помер [3].

Абдуллаг ібн Салям

Абдуллаг ібн Салям був іудейським вченим. Вислухаємо з його власних вуст, як він прийняв Іслам:

«Коли Посланець Аллага переселився в Медину, я, як і решта, пішов подивитися на нього. Навколо Посланця було багато людей, але коли я на власні очі побачив його обличчя, то зрозумів, що він не брехун. Перше, що я почув з його вуст, були слова: «О люди! Поширюйте вітання між собою, годуйте бідняків, підтримуйте родинні зв’язки, вистоюйте нічні молитви в той час, коли люди сплять, і тоді ви увійдете до Раю з миром»[4].

Іудейські вчені того часу, як і Абдуллаг ібн Салям, добре знали опис Посланця Аллага, але їхні ревниві упередження заважали їм увірувати в нього. Вони знали зі своїх книжок, як має виглядати Пророк. Ось як вказує на цю істину Коран:

«Ті, яким Ми дали Писання, знають його так само добре, як і своїх дітей. Але всупереч цьому, частина їх свідомо приховує істину» (Св. Коран, 2:146).

Якось другий праведний халіф Умар ібн аль-Хаттаб спитав у Абдуллага ібн Саляма:

  • Чи знав ти Посланця Аллага так само добре, як і своїх дітей?

Той відповів:

  • Я знав його краще за своїх дітей.

І на здивоване питання Умара: «Як це?» — той відповів:

«Я можу засумніватися у своїх дітях, бо моя дружина могла мене обманути. Але я не сумніваюся в тому, що Посланець Аллага – останній Пророк».

Так, вони дуже добре знали Посланця Аллага. Але знати та вірити – речі різні. Знаючи його, вони не могли увірувати, бо їм заважала заздрість.

Про те, що іудеї знають про Мухаммада те, що він був пророком від Бога, але не хочуть йти за ним тільки тому, що він не був іудеєм, а був арабом, добре довів сам Абдуллаг ібн Салям. Він показав такий приклад: прийшовши до Пророка (мир йому та благословення Аллага) він сказав: «О Посланцю Аллага, сховай мене десь і поклич до себе іудейських вчених, всіх, які тільки є в Медині! Спитай у них, що вони думають про мене та мого батька! Безперечно, вони відгукнуться позитивно. Потім я вийду до них і оголошу, що прийняв Іслам». Посланець Аллага пристав на цю пропозицію. Абдуллаг ібн Салям сховався. Іудейські вчені, які прийшли, розсілися якнайзручніше.

Пророк (мир йому та благословення Аллага) спитав:

«Що ви можете сказати про Абдуллага ібн Саляма та його батька?»

Вони відповіли: «І він, і батько його – найкращі вчені та найгідніші серед нас».

Тоді Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) спитав: «Що ви скажете, якщо він підтвердить, що я – Пророк?»

«Це неможливо, цього ніколи не буде!» — заявили вони.

В цей момент Абдуллаг ібн Салям вийшов з укриття і, промовивши вголос шагаду, підтвердив пророцтво Мухаммада. Іудеї були вражені. Вони взяли свої слова назад і оголосили: «Він найгірший серед нас і син найгіршого!»

Цей епізод ясно доводить, що іудеї знали Посланця Аллага, і лише упереджене ставлення та впертість заважали їм увірувати в нього.

Завершення

Серед перших послідовників Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) були й інші християни та іудеї. З книг з історії Ісламу ми можемо дізнатися імена таких мусульман як Мухайрик, Вагб ібн Мунаббі, Кааб Аль-Ахбар тощо. Всі вони були в минулому християнськими або іудейськими вченими, а коли почули про Мухаммада та побачили його докази, визнали, що він був справжнім пророком від Бога.

Цікаві їхні свідоцтва про те, що в попередніх релігійних писаннях були слова, які розповідали, яким буде очікуваний пророк і як він виглядатиме. Не дивлячись на свої знання та побачені докази, піти за Пророком Мухаммадом (мир йому та благословення Аллага) багатьом іудеям заважало лише те, що він не був представником їхнього народу. Але Всевишній Аллаг вимагав від людей дивитися не національність або расу пророка, а на його докази та ту істину, яку він приніс людям.

Так нехай і нас, людей XXI століття, не зупиняють ні націоналістичні, ні якісь інші мотиви, а давайте спокійно, зважено та справедливо подивимось на докази, які навів Пророк Мухаммад на підтвердження своєї правоти, і їх у нього, воістину, було чимало…

 

«Перші християни та іудеї, які сказали, що Пророк Мухаммад — істина»

Склав Тамкін Р.Г.

Канонічна редакція: Максад Карімов

www.whyislam.ru  

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) народився в 570 році, а його перша поїздка в Сирію відбулася в 582-583 роках.

[2] Хадіс про зустріч з монахом передається в збірці Тірмізі, однак в ньому немає згадки імені монаха. Коментатор збірника Тірмізі шейх аль-Мубаракфурі пише: «Аль-Джазарі оцінив, що існад цього повідомлення достовірний, а передавачі – це передавачі зі збірників «Сахіх» або одного з них. Є ріваят, в якому ще згадуються Абу Бакр та Біляль в цій подорожі, але згадка про них – помилка когось з передавачів». Також історія про зустріч з монахом згадується у ранніх авторів з історії Ісламу: у Ібн Са’да, у Ібн Ісхака та Ібн Хішама, а також у Бейхакиі в книзі «Докази пророцтва» та багатьох інших. Детальне дослідження про те, що історія про зустріч з монахом достовірна, а не є слабким повідомленням, навів шейх Аль-Албані. Шейх Аль-Албані пише, що в «Енциклопедії з Ісламу» автори-сходознавці також згадали цю історію, але посилаються лише на арабські джерела, не роблячи посилань на християнські історичні джерела. Це говорить, швидше за все, про те, що серед християн історія про зустріч монаха з пророком Мухаммадом (мир йому та благословення Аллага) невідома. Тому сходознавці, які написали «Енциклопедію з Ісламу», назвали цю історію «легендою, якою оповите життя пророка». У відповідь не заяву сходознавців, інший відомий мусульманський вчений XX століття, знавець історії та хадісів, Ахмад Шакір, написав: «Ці історії ні в якому разі не є легендами. Навпаки, достовірність багатьох з них дійсно підтверджена та доведена. Крім того, про те, що люди Писання знали зі своїх книг про прихід пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) також відомо з Корану. Тому мусульмани взагалі не потребують того, щоб «вигадувати легенди» для підкріплення тих істин, які встановлені в Корані».

[3] Історія про зустріч з християнським вченим Варакою достовірна. Хадіс про це наводиться в збірці «Сахіх» Аль-Бухарі в трьох місцях: в книзі «початку Одкровення» (1/2,3: 4), в книзі «Тафсіра» (4954) і в книзі «Видіння» (6982).

[4] Цей хадіс навів імам Ахмад в «Муснаді», (1/165), ібн Маджа, (3692), аль-Хакім, (4/167), аль-Байхакиі в «Ас-сунан аль-кубра», (10/232), аль-Багауі в «Шарх ас-Сунна», (1/567)

Leave a Reply