Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Правила поведінки під час посту

عن أبي هريرة- رضي الله عنه- أن رسول الله- صلى الله عليه وسلم- قال: الصيام جنة, فإذا كان أحدكم صائما, فلا يرفث, ولا يجهل, وإن

امرؤ قاتله أو شاتمه, فليقل: إني صائم, إني صائم

Передається від Абу Хурайри, хай буде задоволений ним Аллаг, що посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, сказав: «Піст – це щит. Той з вас, хто тримає його, нехай не лається і не поводить себе по-дурному. А якщо якась людина буде битися з тим, хто постує, або лаяти його, то нехай той відповість йому словами: «Я постую, я постую!» [1].

В іншій версії цього хадіса говориться:

.» وإذا كان يوم صوم أحدكم, فلا يرفث, ولا يصخب, فإن سابه أحد أو قاتله, فليقل إني امرؤ صائم»

«Нехай ніхто з вас не лається і не кричить в день свого посту. Якщо ж хтось буде лаяти його або битися з ним, то нехай скаже йому: «Я постую»[2].

В іншому хадісі пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав:

.» لا تساب وأنت صائم ، فإن سابك أحد فقل : إني صائم ، وإن كنت قائما فاجلس»

«Нехай ніхто не лає тебе в той час, як ти постуєш, а якщо хтось все-таки почне тебе лаяти, то скажи: «Я постую», і якщо в цей час ти стоятимеш, то сядь»[3].

عن أبي هريرة- رضي الله عنه قال: قال رسول الله- صلى الله عليه وسلم: «من لم يدع قول الزور, والعمل به, فليس لله حاجة في أن يدع طعامه, وشرابه».

Передається від Абу Хурайри, хай буде задоволений ним Аллаг, що посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, сказав: «Хто не полишить брехливі речі та справи, відповідні цим речам, та безглуздя, то у Аллага немає потреби в тому, щоб така людина полишала свою їжу та пиття»[4].

Під брехливими речами тут мається на увазі брехня  та обман, а під безглуздям розуміється дурість та неприйнятна поведінка. «Справи, відповідні цим речам» — означає справи, основані на брехні. Безумовно, такі справи порочні, і не личать тому, хто тримає піст [5].

عن عائشة — رضي الله عنها- عن النبي- صلى الله عليه وسلم- قال :» الصيام جنة من النار, فمن أصبح صائما, فلا يجهل يومئذ, وإن امرؤ جهل عليه, فلا يشتمه, ولا يسبه, وليقل: إني صائم».

Передається від Айши, хай буде задоволений нею Аллаг, що посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, сказав: «Піст – це щит від Вогню. Нехай той, хто почав свій день з посту, не чинить безглуздо, а якщо хтось поводиться з ним безглуздо та по-дурному, то нехай не відповідає такій людині лайкою, а скаже: «Я постую»[6].

عن أبي هريرة — رضي الله عنه- أنه كان وأصحابه كانوا إذا صاموا قعدوا في المسجد وقالوا:» نطهر صيامنا» .

Передається, що коли Абу Хурайра зі своїми учениками тримали піст, вони сідали в мечеті і казали: «Очистимо наш піст»[7].

Користь та закони, які випливають з наведених хадісів:

1) З цих хадісів ми можемо зрозуміти, що піст є причиною порятунку від Вогню, тому що він допомагає приборкувати пристрасті, в той час як дорога в Пекло вистелена пристрастями та похіттю.

2) Тут ми також бачимо заборону на лайку (рафас) під час посту, до лайки відносяться всі непристойні слова та вирази, також арабське слово «рафас» означає – статевий акт та прелюдія до нього. Все це заборонено під час посту. Але тому, хто постує дозволяється цілувати та обіймати свою дружину за умови, що він стриманий та може опановувати себе.

3) Під час посту не дозволяється поводити себе подібно неукам, робити дурні, безглузді вчинки, кричати, вести марні суперечки і тому подібне.

4) Якщо той, хто постує, потрапив в таку ситуацію, коли на нього хтось кричить, сварить або лає, то йому слід діяти наступним чином:

А) Не відповідати на лайку та непристойності тим самим, а набратися терпіння і поводитися смиренно.

Б) Не треба вести жодного діалогу або розмови з людиною, яка лається, і не треба їй нічого доводити, щоб це не призвело до суперечки. Адже почавши сварку, той, хто постує, сам може скоїти гріх. В одному з хадісів пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав:

«و إن شتمه إنسان, فلا يكلمه«.

«… а якщо якась людина буде сварити його (того, хто постує), то нехай той не розмовляє з нею»[8].

В) Тому, кого лають, треба лише відповідати словами «я постую». Ці слова він повинен сказати тому, хто його лає, вголос, щоб утримати його від гріха, який той робить. А також це необхідно сказати, щоб вказати образнику на причину, через яку той, хто постує, не може йому відповісти, адже непояснене мовчання може ще більше розізлити розпалену людину. Ці слова слід казати в подібній ситуації як під час добровільного посту, так і обов’язкового.

Г) Якщо після цього опонент не вгамується, то той, хто постує, повинен повторити слова «я постую» ще раз, тому в одному з наведених хадісів ця фраза була сказана двічі: «… то нехай відповість йому: «Я постую, я постую».

Д) Якщо того, хто постує, почали лаяти, коли він стоїть, то йому, по можливості, треба сісти, дотримуючись слів пророка, мир йому та благословення Аллага. Ця дія опанує його гнів, завадить нагнітанню обстановки і перешкодить провокаціям з боку шайтана.

5) З наведених в цій главі хадісів не випливає, що лайка, безглузді суперечки, дурниці та інші нікчемні справи, заборонені лише під час посту. Хтось може вирішити, що це заборонено лише тим, хто постує. А у вільний від посту час все це вважається всього лише небажаними вчинками, а не забороненими. Але це не так, просто під час посту ця заборона стає більш суворою, тому що подібні непристойності суперечать самій меті посту [9].

6) Ці хадіси вказують на велич ісламського шаріату та його універсальність. Цей шлях виховує у своїх послідовниках благородні риси, і пояснює, як вони повинні поводити себе з неуками. Слава Аллагу, який встановив для нас цей шаріат і повів нас його шляхом.

7) Якщо на того, хто постує напали, бажаючи вдарити чи вбити, то по можливості, цю атаку треба відбивати якомога м’якше, не переходячи меж необхідної самооборони. Тому, хто постує, не забороняється відповідати на такого роду агресію [10].

8) Слово піст арабською мовою звучить так «сиям», дослівно це значить «утримання». Істинний піст, який має більше всього прав на прийняття його Аллагом – це утримання частин тіла від гріховних справ, утримання язика від лайки та брехні, утримання шлунку від їжі та пиття та утримання статевих органів від близькості з жінками [11].

9) Переважна більшість вчених сказали, що якщо людина під час посту розпускала плітки або брехала, або ж займалася усілякими дурницями, то піст її не порушується. Однак винагорода за такий піст зменшується, і людина несе гріх за скоєння забороненого [12].

10) Ці хадіси є доказом того, що Аллаг зобов’язав нас постом не просто для того, щоб ми голодували та відчували спрагу. Всевишній показав нам шлях через утримання, яке веде нас до приборкування своїх пристрастей та вгамування гніву. Піст втихомирює ту частину нашої душі, яка постійно спонукає нас до всього злого. Піст, з волі Аллага, допомагає всім благим поривам нашої душі. Якщо ж людина не досягає цього, то наявність такого посту подібна до його відсутності, тому що він не залишає після себе ніяких благих слідів. [13]

11) В цих хадісах також доказ того, що брехня та обман це корінь всього зла та джерело всього забороненого. Тому Аллаг згадує брехню разом з найбільшим гріхом, гріхом багатобожжя. Всевишній сказав: «Уникайте нечистоти ідолів та уникайте брехливих слів!» (сура 22 «Аль-Хаджж», 30).

Відомо, що багатобожжя є протилежністю чистоті та щирості. Тому піст грає особливу роль у справі очищення віри від всього того, що їй не відповідає [14].

«Обрані хадіси про Рамадан»

Ібрагім Мухаммад Аль-Хукайль.
Переклав Абу Ясін Руслан Маліков
для сайту – www.whyislam.to “Чому Іслам?“.

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Цю версію навів Малік (1\310), Аль-Бухарі (1790) і Муслім (1151).

[2] Ця версія належить Аль-Бухарі (1805) і Мусліму (1151).

[3] Ця версія наводиться у Ан-Насаї в «Аль-Кубра» (3259) та Ат-Таялісі (2367), ібн Хузайма (1994) та ібн Хіббан (3483).

[4] Цей хадіс навів Аль-Бухарі (5710), Абу Дауд (2362), Ан-Насаї в своїй книзі «Аль-Кубра»(3245-3248) та Ат-Тірмізі (707).

[5] «Фатх-уль-Барі» (4\117).

[6] Хадіс передав Ан-Насаї (4\167), Ат-Табарані в книзі «Аль-Аусат» (4179), Аль-Альбані вважав його достовірним та згадав в книзі «Сахих-ун-Насаї».

[7] Цей асар навів Ахмад в книзі «Аз-Зухд» (178) та Абу Нуайм в книзі «Хульят-уль-авлія» (1\382).

[8] Цю версію хадіса навів ібн Хаджар Аль-Аскаляні в книзі «Фатх-уль-Барі» (4\104)

[9] «Аль-фатав-аль-кубра»(4\460).

[10] Див. «Фатх-уль-Барі» (4\105)

[11] Читай «Ахадісу-ссиям» Абдулла Аль-Фаузан (75).

[12] Див. «Фатх-уль-Барі» (4\104) та «Умдат-уль-карі» (10\276).

[13] «Файд-уль-Кадір»(6\224), «Фатх-уль-Барі»(4\117) и це наводиться від Аль-Байдаві.

[14] Ці слова Аль-Манаві навів посилаючись на Ат-Тибі. Див.: «Файд-уль-Кадір»(6\224).

Leave a Reply