Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Про перевагу останніх 10 днів Рамадану

Останні десять днів Рамадану мають низку особливостей, завдяки яким вони мають перевагу над рештою днів цього благословенного місяця. Це підтверджується чисельними висловлюваннями пророка Мухаммада, мир йому та благословення Аллага, та його сподвижників.

Передають зі слів Айши, що посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, в останні десять днів Рамадану проявляв таку старанність, яку він не проявляв в інші дні (цей хадіс передав Ахмад, Муслім та ат-Тірмізі). В іншому хадісі Айши мовиться: «Коли наступали останні десять днів Рамадану, пророк, мир йому та благословення Аллага, міцніше затягував свій ізар, не спав ночами та будив членів своєї родини» (Цей хадіс передали аль-Бухарі та Муслім).

Це значить, що в останні десять ночей Рамадану пророк, мир йому та благословення Аллага, віддалявся від своїх дружин, щоб повністю присвятити себе намазу та поклонінню. В ці дні він поклонявся з особливою наснагою, довго звершував намаз, читав Коран, поминав Всевишнього Аллага, роздавав милостиню тощо. А ночами він не спав, простоюючи ночі в молитві, читаючи Коран та поминаючи Аллага серцем, язиком та тілом.

Як ми вже відзначили, причиною цього була величність останніх десяти ночей Рамадану, які, на думку багатьох богословів, вважаються найкращими ночами року. А найвеличнішою серед них є ніч приречення, яку пророк, мир йому та благословення Аллага, та його сподвижники бажали провести в поклонінні.

Передають зі слів Абу Хурейри, що пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав: «Хто постував в Рамадан з вірою та надією на винагороду, тому будуть прощені скоєні раніше гріхи, і хто вистоював ніч приречення з вірою та надією на винагороду, тому будуть прощені скоєні раніше гріхи» (Цей хадіс передали аль-Бухарі, Абу Дауд, ат-Тірмізі та ан-Насаі).

Посланець Аллага, мир йому та благословення Всевишнього, закликав віруючих проводити ніч приречення в старанному поклонінні, і це не суперечить словам Айши: «Я не бачила, щоб пророк, мир йому та благословення Аллага, вистоював у намазі всю ніч до самого ранку» (Цей хадіс передав Муслім). Цей хадіс вказує на те, що Пророк, мир йому та благословення Аллага, ніколи не звершував намаз всю ніч, однак це не означає, що він лягав спати до настання ранку в останні десять ночей Рамадану, оскільки він робив різні обряди поклоніння, а не лише намаз. А краще за все про це відомо Аллагу!

Ми вже зазначили, що в останні десять ночей Рамадану пророк, мир йому та благословення Аллага, будив домочадців на намаз, щоб вони могли пом’янути Всевишнього Аллага і сповна отримати користь від цих благословенних ночей. Віруючому чоловіку не належить упускати таку прекрасну можливість – він повинен скористатися нею сам і закликати до цього членів своєї родини. Адже місяць посту триває всього лише лічені дні, але за ці короткі миттєвості людина може заслужити милість Аллага та здобути щастя, як в цьому світі, тае і в світі вічному.

На жаль, багато мусульман марно витрачають ці цінні миттєвості, проводячи більшу частину ночі в порожніх розвагах. Коли ж настає час встати на нічний намаз, вони засинають і позбавляються великого блага. Адже в наступному році така прекрасна нагода заробити Рай може і не випасти їм! Сатана сміється з них, зваблює їх та зводить зі шляху Аллага. Звертаючись до цього зухвалого ворога, Всевишній Аллаг сказав: «Воістину, немає в тебе влади над Моїми рабами, крім тих, які спокусяться та підуть за тобою!» (сура 15 «Аль-Хіджр», аят 42).

Розумна людина не буде потурати бажанням сатани, знаючи про ту ненависть, яку він відчуває до нащадків Адама. Він не приховує своєї ворожості до людей і невпинно намагається відвернути їх від всього, що приносить їм користь. Тому йдуть його шляхом лише маловіри, які чинять наперекір вимогам релігії та не прислуховуються до голосу розуму. Всевишній сказав: «Невже ви берете його та його нащадків покровителями замість Мене, хоч вони ваші вороги? Мерзотна ця заміна для нечестивців!» (сура 18 «Аль-Кагф», аят 50). Він також сказав: «Воістину, шайтан – ваш ворог, тож ставтеся до нього як до ворога. Він закликає своїх прихильників до того, щоб вони стали мешканцями пекла!» (сура 35 «Фатір», аят 6).

Ще однією особливістю останніх десяти днів Рамадану є усамітнення в мечеті. Відомо, що посланець Аллага, мир йому та благословення Всевишнього, та його сподвижники усамітнювалися в мечеті для поклоніння Всевишньому щороку.

Передають, що Абу Саід аль-Худрі розповідав: «Якось Пророк, мир йому та благословення Аллага, усамітнився в мечеті в перші десять днів Рамадану. Потім він продовжив усамітнення в другій декаді Рамадану. Потім він сказав: «Я усамітнився в мечеті в першій  декаді Рамадану, щоб заскочити ніч приречення. Потім я продовжив усамітнення в другій декаді. Потім мені було зіслано одкровення про те, що ця ніч – в останній декаді. Тому той з вас, хто хоче усамітнитися в мечеті, нехай робить це в останні десять днів Рамадану»» (Цей хадіс передав Муслім).

Передають зі слів Айши, що пророк, мир йому та благословення Аллага, усамітнювався в мечеті в останні десять днів Рамадану до тих пір, поки Всемогутній та Величний Аллаг не забрав його до себе, а після його смерті так почали робити і його дружини.

В іншому хадісі, переданому зі слів Айши, повідомляється, що кожного Рамадану пророк, мир йому та благословення Аллага, усамітнювався в мечеті на десять днів, а в останній рік свого життя усамітнювався на двадцять днів (Цей хадіс передав аль-Бухарі).

А в хадісі Анаса б. Маліка мовиться: «Зазвичай пророк, мир йому та благословення Аллага, усамітнювався в мечеті в останні десять днів Рамадану. Одного разу він не зміг зробити це, і наступного року він усамітнився в мечеті на двадцять днів» (Цей хадіс передали Ахмад та ат-Тірмізі).

Передають, що Айша розповідала: «Коли пророк, мир йому та благословення Аллага, збирався усамітнитися в мечеті, він звершував ранковий намаз, після чого йшов до місця усамітнення». Айша попросила його дозволити їй встановити для себе намет в мечеті, і він дозволив їй зробити це. Почувши про це, Хафса також встановила для себе намет. Слідом за нею Зейнаб почула про це і також встановила для себе намет. Після ранкового намазу посланець Аллага, мир йому та благословення Всевишнього, побачив чотири намети і спитав: «Що це?!» Йому розповіли про те, що сталося, і він сказав: «Що підштовхнуло їх до такого благочестя? Приберіть ці намети, щоб я їх більше не бачив!» Того року він усамітнювався не в Рамадан, а в останні десять днів Шавваля. (Цей хадіс передав аль-Бухарі, а у версіях Мусліма та Абу Давуда повідомляється, що посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, надолужив пропущене усамітнення в перші десять днів Шавваля).

З цих переказів випливає, що усамітненні в мечеті є бажаним приписом. Імам Ахмад сказав: «Я не чув, щоб між богословами були розбіжності щодо того, що усамітнення в мечеті є бажаним приписом».

Метою цього обряду є цілковите присвячення себе поклонінню Всевишньому Аллагу для того, щоб здобути Його благословення та заскочити благословенну ніч приречення. Тому під час усамітнення людина повинна уникати мирських розмов, які її не стосуються, поминати Аллага, читати Коран, звершувати намаз та інші обряди поклоніння.

Про сенс цього прекрасного обряду писав видатний мусульманський вчений Абн аль-Каййім:

«Душевне благополуччя та відданість прямому шляху, що веде до Всевишнього Аллага, досягаються тоді, коли людина збирається з думками і цілковито присвячує себе Всевишньому Аллагу. Якщо в душі зчинився переполох, то привести її до ладу можна лише завдяки наближенню до Всевишнього Аллага. Зайва їжа та питво, надмірний сон, марні зустрічі з людьми, порожні балачки – все це створює безлад в душі людини, розкидає її думки врізнобіч, перекриває їй шлях, що веде до Всевишнього Аллага, послаблює її, заважає їй, і, нарешті, зупиняє її. Ось чому Могутній та Милосердний Аллаг змилостився над Своїми рабами і наказав їм тримати піст, який дозволяє людині не проявляти надмірність в їжі та напоях, та позбутися ницих пристрастей, які заважають їй наблизитися до Всевишнього Господа. Він приписав піст в такому вигляді, що він приносить людині лише користь. І завдяки цьому раб отримає з цього користь  для свого мирського та майбутнього життя. Піст не завдає людині шкоди і не заважає їй впорядковувати мирське та майбутнє життя. А нарівні з цим Аллаг наказав Своїм рабам усамітнюватися для поклоніння Йому. Сенс та мудрість цього припису полягає в тому, щоб людина потяглася до Всевишнього Аллага всіє душею, присвятила себе Йому одному, усамітнилася з Ним, віддалилася від мирських справ та займалася лише поклонінням своєму Господу. Під час усамітнення всі клопоти та думки людини пов’язані з тим, як краще поминати та любити Аллага, і як краще линути до Нього. Людина позбувається решти турбот та думок. Її турбує лише як наблизитися до Аллага. Її думки зайняті лише поминанням Аллага та розмірковуванням над тим, як здобути Його благословення та наблизитися до Нього. Вона відмовляється від спілкування з людьми заради спілкування з Аллагом, і уявляє себе в День великої самотності, коли вона опиниться в могилі. Воістину, там людина не знайде співрозмовників і зможе радіти спілкуванню лише з Аллагом. В цьому полягає сенс великого усамітнення. А тому досягти поставленої мети можна лише завдяки усамітненню під час посту. І тому усамітнюватися для поклоніння Аллагу належить в найкращі дні посту. Це останні десять днів Рамадану» (Ібн аль-Каййім, «Зад аль-Маад», т.2, стор. 82-83).

В Священному Корані та Пречистій Сунні чітко викладені правила, яких треба дотримуватися під час усамітнення в мечеті.

Ми вже згадували хадіс Айши: «Коли Пророк, мир йому та благословення Аллага, збирався усамітнитися в мечеті, він звершував ранковий намаз, після чого вирушав до місця усамітненні» (Цей хадіс передали аль-Бухарі та Муслім).

З цього хадіса випливає, що усамітнення в мечеті в останні десять днів Рамадану варто починати двадцять першого числа цього місяця після ранкового намазу. Проте Абу Ханіфа, Малік, аш-Шафії, Ахмад та багато інших богословів вважали, що пророк Мухаммад, мир йому та благословення Аллага, починав усамітнення в мечеті до вечірнього намазу двадцятого Рамадану. А після ранкового намазу він усамітнювався в наметі і починав поклонятися Аллагу окремо. Ця думка є правильною, оскільки дозволяє поєднати всі перекази про те, як пророк, мир йому та благословення Аллага, усамітнювався в Рамадан.

Під час усамітнення в мечеті забороняється мати статеву близькість, а також робити будь-які дії, які цьому передують, наприклад, цілувати дружину або торкатися до неї з пристрасним бажанням. Всевишній Аллаг сказав: «Не з’єднуйтесь із дружинами у ті ночі, коли перебуваєте в мечетях у стані іттікаф» (сура 2 «Аль-Бакара», аят 187).

Шейх ас-Сааіді в коментарі до цього аяту писав: «Оскільки дозвіл вступати в статеву близькість з дружинамт ночами в Рамадан не розповсюджується абсолютно на всіх тих, хто постує, Всевишній Аллаг повідомив, що не можна мати статеву близькість з дружинами під час усамітнення в мечеті. Це одкровення свідчить про законність усамітнення в мечеті для поклоніння Всевишньому Аллагу, відмовившись від мирського життя. З цього аяту також випливає, що усамітнення допускається лише в мечетях, причому за часів Пророка, мир йому та благословення Аллага, мечетями вважалися місця, в яких регулярно читають п’ять обов’язкоих намазів. З цього аяту також випливає, що статева близькість порушує усамітнення в мечеті» (Ас-Сааді, «Тайсір аль-Карім ар-Рахман», стор. 70)

Але цілком прийнятно, якщо під час усамітнення віруючий з необхідності балакає зі своєю дружиною або кимось іншим. Передають, що мати правовірних Сафія бт. Хуйей розповідала: «Я прийшла до посланця Аллага, мир йому та благословення Аллага, коли він усамітнився в мечеті. Я навідала його вночі та побалакала з ним. Потім я встала, щоб піти, і він встав, щоб провести мене» (Цей хадіс передали аль-Бухарі та Муслім). Тоді вона залишалася в домі Усами б. Зейда.

Під час усамітнення дозволяється висовувати з мечеті частини тіла. Передають, що Айша розповідала: «Коли у мене були менструальна кровотеча, і Пророк, мир йому та благословення Аллага усамітнювався в мечеті, він висовував голову, і я мила її» (Це хадіс передав аль-Бухарі). В іншому хадісі повідомляється, що Айша розповідала: «Посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, просовував до мене голову, залишаючись в мечеті, а я причісувала її. Коли він усамітнювався в мечеті, то приходив додому лише по потребі» (Цей хадіс передали аль-Бухарі та Муслім, і його текст наведений згідно версії аль-Бухарі).

Що ж стосується виходу з мечеті, то його можна поділити на три категорії.

До першої категорії відноситься вихід по потребі, коли людина виходить з мечеті для справлення природної потреби, омовіння, прийому їжі тощо. В цьому випадку вона має право вийти з мечеті, якщо не може зробити це, не виходячи звідти. Наприклад, якщо при мечеті є туалет та лазня, де людина може справити свою потребу та помитися, або якщо хтось приносить їй їжу, то їй забороняється виходити з мечеті, оскільки в цьому немає потреби.

До другої категорії відноситься вихід для здійснення праведної справи, наприклад, для відвідування хворого або участі в похороні. В цьому випадку дозволяється вийти з мечеті, якщо людина обумовила цю умову, перш ніж почала усамітнення. Наприклад, якщо родич людини сильно хворий або знаходиться при смерті, то їй дозволяється перед початком усамітнення зробити застереження про те, що вона буде навідувати його.

До третьої категорії відноситься вихід з мечеті для того, що суперечить духу усамітнення в мечеті, наприклад, для торгівлі чи статевої близькості. Якщо людина виходить з мечеті з цією метою, то обряд усамітнення порушується та позбавляється усілякого сенсу.

Ще однією особливістю останніх десяти днів Рамадану є ніч приречення. Ця ніч краща за тисячу місяців, і в неї відбуваються важливі події, які визначають долю творінь. Про перевагу цієї ночі та про те, як мусульмани повинні проводити її, ми поговоримо в іншій статті.

На завершення цієї теми мені залишилося лише додати, що завершальний етап будь-якого обряду поклоніння, будь-якого починання має виключне значення. Саме від нього залежить, чи будуть прийняті зусилля людини або ні, принесуть користь чи виявляться даремними та не принесуть користі.

Передають, що Сахль б. Саад ас-Саіді розповідав: «Під час одного з походів посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, зустрів язичників, і мусульмани розпачили з ними в бій. Потім посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, повернувся в свій табір, а язичники – в свій. Серед сподвижників посланця Аллага, мир йому та благословення Всевишнього, була одна людина, яка не впускала жодної нагоди, щоб не вирушити навздогін за язичником і не зарубати його своїм мечем, і люди почали казати: «Сьогодні ніхто з нас не зробив стільки, скільки зробив такий-то!» Однак посланець Аллага, мир йому та благословення Всевишнього, сказав: «Воістину, він – з числа мешканців Пекла!» Тоді хтось з людей сказав: «Я буду всюди слідувати за ним», і він поїхав разом з ним, зупиняючись там, де той зупинявся, і кваплячись, коли той квапився. А потім цей чоловік був важко поранений, і, бажаючи швидше розпрощатися із життям, він приклав руків’я свого меча до землі, а його вістря — до своїх грудей, кинувся на меч і покінчив із собою. Тоді той, хто їхав за ним, прийшов до посланця Аллага, мир йому та благословення Аллага, і сказав: «Свідчу, що ти – посланець Аллага!» Він спитав: А що трапилось?« Той сказав: «Ти назвав того чоловіка одним з мешканців Пекла, і це вразило людей. Тоді я сказав: «Я розповім вам про нього». Так я почав всюди слідувати за ним. Він був важко поранений і, бажаючи швидше розпрощатися із життям, приклав руків’я свого меча до землі, а його вістря — до своїх грудей, кинувся на меч і покінчив із собою». Тоді посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага, сказав: «Воістину, людям може здаватися, що людина робить справи мешканців Раю, тоді як вона належить до числа мешканців Пекла, і людям може здаватися, що людина робить справи мешканців Пекла, а сама вона з числа мешканців Раю!» В іншій версії додано: «Воістину, всі справи оцінюються після їхнього завершення» (Цей хадіс передав Аль-Бухарі).

Ось чому мусульмани повинні шанувати останні дні Рамадану, приділяти особливу увагу поклонінню в них і не впускати найменшої можливості робити добрі справи в цей благословення період.

Ельмір Кулієв

«Уроки благословенного місяця»

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

Leave a Reply