Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Визначення Сунни

sunnah_ukr

Слово «сунна» серед вчених має кілька різних термінологічних значень. Причиною цього є відмінність цілей в предметі дослідження. Нижче ми наведемо визначення мухаддісів (вчених, які займаються наукою про хадіси і передають хадіси, добре розбираються в них, знаючи багато їхніх версій та маючи знання про їхніх передавачів), вчених з основ фікгу та знавців фікгу (шаріатського правознавства).

Визначення Сунни у мухаддісів.

Серед мухаддісів існує низка визначень терміну «Сунна»:

  • Сунна – це слова пророка (мир йому та благословення Аллага), його дії, невисловлені схвалення, опис його зовнішності та норм поведінки, а також всі його висловлювання, як до пророчої місії, так і після неї.

Це визначення найбільш поширене серед більшості мухаддісів. Таким чином, сунна згідно цієї думки включає в себе лише «марфу’» (висловлювання, які пов’язують з пророком (мир йому та благословення Аллага) або відносять до нього). Щодо «маукуф» (те, що пов’язують з якимось сподвижником (групою сподвижників) або відносять до нього (до них)) та «макту’» (слова та дії, які відносяться до послідовників сподвижників, а також тих, хто жив після них), то вони не входять в дане визначення.

Можливо, ця думка спирається на слова пророка (мир йому та благословення Аллага), який назвав все, що не прийшло в Корані, Сунною. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) в своїй проповіді під час прощального хаджу сказав: «О люди! Я залишив вам дві речі, якщо міцно вхопитесь за них, то ніколи не заблукаєте: Книга Аллага та моя Сунна»[1].

Мабуть саме це визначення стало причиною називання багатьма мухаддісами своїх книг та збірок хадісів словом «Ас-Сунан» (множина слова «сунна»). Серед цих книг такі, як: «Сунан» Абу ‘Іса Ат-Тірмізі, який помер в 279 році за Хіджрою (місячним ісламським календарем), «Сунан» імама Абу Дауда Ас-Сіджистані, який помер в 275 році за Хіджрою, «Сунан» імама Ан-Насаї, який помер в 303 році за Хіджрою, «Сунан» імама Ібн Маджа Аль-Казуіні, який помер в 273 або 275 році за Хіджрою.

  • Сунна – це слова пророка (мир йому та благословення Аллага), його дії, невисловлені схвалення, опис його зовнішності та норм поведінки, а також всі його висловлювання, як до пророчої місії, так і після неї, а також слова сподвижників та їхні справи.

Цієї думки притримувався імам Абу Ханіфа Ну’ман ібн Сабіт (хай обдарує Аллаг його Своєю милістю), який помер в 150 році за Хіджрою. Від нього наводиться таке висловлювання: «Ми слідуємо за сподвижниками і за тим, що дійшло до нас від них. І ми конкуруємо з табіїнами (послідовниками сподвижників), і з тим, що дійшло до нас від них». А також він сказав: «Якщо я не можу знайти відповідь ні в Книзі Аллага, ні в Сунні Його посланця (мир йому та благословення Аллага), тоді звертаюся до слів його сподвижників, беручи думку одних з них, і відкидаючи думку інших. Потім я не виходжу за межі їхньої думки, звертаючись до когось іншого»[2].

Таким чином, Сунна згідно думки Абу Ханіфи включає в себе «марфу’» та «маукуф». «Макту’» сюди не входить. Можливо, Абу Ханіфа в своїй думці спирався на висловлювання пророка (мир йому та благословення Аллага): «Тримайтеся за мою Сунну та Сунну праведних халіфів, що йшли прямим шляхом. Схопіться за них корінними зубами»[3].

  • Сунна — це слова пророка (мир йому та благословення Аллага), його дії, невисловлені схвалення, опис його зовнішності та норм поведінки, а також всі його висловлювання, як до пророчої місії, так і після неї, а також слова сподвижників і табіїнів (послідовників сподвижників) та їхні справи.

Серед тих, хто дотримувався цієї думки, вчений Абу Бакр Ахмад ібн Аль-Хусейн, більш відомий, як Аль-Байхакий, який помер в 458 році за мусульманським літочисленням. Саме він назвав одну зі своїх книг «Ас-Сунан аль-кубра», не дивлячись на те, що вона містила перекази, що йшли не лише від пророка (мир йому та благословення Аллага), але й фетви сподвижників та табіїнів, а також їхні справи. Таким чином, його визначення «Сунни» містить в собі «марфу’», «маукуф» та «макту’».

Можливо, його думка спиралася на те, що сподвижники були сучасниками посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), були свідками зіслання одкровення. Також і табіїни зустрічалися зі сподвижниками, разом спілкувалися, брали у них уроки, тому їхні слова та дії були кращими, ніж слова та дії інших. Відповідно, їхні слова та дії увійшли до визначення терміна «Сунна».

 

Найкраща думка.

З вищенаведених означень найкращою є друга думка, яка стверджує, що слова та дії сподвижників також входять в означення Сунни. Однак треба мати на увазі, що при узагальненні та визначенні Сунни, в першу чергу мається на увазі Сунна пророка (мир йому та благословення Аллага). Щодо повідомлень від сподвижників, то Сунна обмежується лише сунною праведних халіфів. Причини, які спонукали надати перевагу другій думці, полягають в наступному:

  1. Аллаг (Святий Він та Величний) звеличив сподвижників та табіїнів в Священному Корані, сказавши: «Аллаг вдоволений першими мугаджирами, ансарами й тими, хто пішов за ними в найкращий спосіб. І вони вдоволені Ним! Він приготував для них сади раю, де течуть річки. Будуть вони там довіку! Це – великий успіх!» [4].

 

Аш-Шатибі сказав: «Люди звертаються до Сунни сподвижників (хай буде задоволений ними Аллаг) та практикують її. Доказом цьому слугує те, що Аллаг звеличив їх всіх без виключення, похваливши їх за чесність та інші важливі якості. Всевишній Аллаг сказав: «Ви – найкраща громада, створена серед людей»[5]. Також Він (Святий Він та Величний) сказав: «Так Ми спрямували вашу громаду на середній шлях, щоб ви були свідками для людей, а Посланець щоб був свідком для вас»[6]».

 

  1. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) спонукнув приймати від сподвижників релігійні рішення, сказавши: «Тримайтеся моєї Сунни та Сунни праведних халіфів, які йдуть прямим шляхом. Схопіться за них корінними зубами»[7].

 

Також пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Воістину, сини Ісраїля розділилися на сімдесят дві течії. Моя община розділиться на сімдесят три течії. Всі опиняться у Вогні, окрім однієї групи». Сподвижники спитали: «О посланцю Аллага, хто буде в цій групі?» Він сказав: «Ті, хто будуть на моєму шляху та шляху моїх сподвижників».

 

Наші попередники зрозуміли цінність цього наказу і тому затвердили, що слова сподвижників та їхні справи включаються в поняття «Сунна».

 

Ібн Абдуль-Барр навів зі своїм ланцюгом передавачів від Маліка ібн Анаса, що Умар ібн Абдуль-Азіз сказав: «Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) та праведні правителі після нього встановили сунни. Керуватися ними означає вірити в Книгу Аллага, довести до досконалості підкорення Аллагу, докласти всіх зусиль для дотримання релігії Аллага. Хто буде чинити згідно них, той на правильному шляху. А хто буде суперечити цим суннам, той не піде шляхом віруючих. Аллаг скерує його туди, куди він направився, і спалить його в геєні. Яке ж огидне це місце прибуття»[8].

 

Ад-Дарімі навів зі своїм ланцюгом від ‘Ауна ібн Абдулли ібн ‘Утба ібн Мас’уда (хай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Як чудово, що сподвижники пророка (мир йому та благословення Аллага) розійшлися в думках. Адже якщо вони будуть одностайні стосовно чогось, то полишення людиною цієї думки розцінюється як полишення Сунни. Якщо ж вони розійшлися в думках, то прийняття однієї з цих думок, вважається дотриманням Сунни»[9].

 

Ібн Абдуль-Барр навів зі своїм ланцюгом від Саліха ібн Кайсана, який сказав: «Я та Аз-Зухрі зібралися разом для отримання знань. Ми сказали: «Давай запишемо суннати». Так ми і зробили, записали те, що прийшло від пророка (мир йому та благословення Аллага). Потім він (Аз-Зухрі) сказав: «Давай запишемо те, що передається від сподвижників, адже це теж сунна». На що я відповів: «Ні, це не сунна, це не будемо записувати». Однак він записав, а я ні. І це принесло йому успіх, а я був забутий»[10].

 

Саме це (думка, що слова та дії сподвижників також сунна) спонукнула імама Аль-Байхакий скласти збірку «Ас-Сунан аль-кубра», яка містить в собі те, що прийшло від пророка (мир йому та благословення Аллага), від сподвижників та табіїнів, з їхніх висловлювань та вчинків. Таким чином, сунна, на його думку, містить в собі «марфу’», «маукуф» та «макту’».

 

  1. Сподвижники розбиралися в релігійних питаннях, тому вони були більш здібні до фетв та винесенню рішень, адже слова, фетви та дії, які передаються від них не виходять за межі Сунни, або вони дотримуються її, або наводять аналогії з нею у питаннях, що виникають. Тому слова та дії сподвижників заслуговують на те, щоб бути включеними в поняття «Сунна».

 

Аш-Шатибі сказав: «Більшість вчених надали перевагу сподвижникам при розгляді думок. При цьому деякі з дослідників вважали, що лише висловлювання Абу Бакра та Умара є доводом. Інші сказали, що в якості доказу використовується думка чотирьох праведних халіфів. Треті ж рахувалися з думкою абсолютно всіх сподвижників, беручи її в якості доводу. При цьому всі ці думки пов’язані з Сунною. Достатньо буде тут навести хадіси пророка (мир йому та благословення Аллага) про обов’язок любити їх та осуд тих, хто ненавидить їх, а також які пояснюють, що хто полюбить сподвижників, той полюбить пророка (мир йому та благословення Аллага), а хто зненавидить їх, той зненавидить пророка (мир йому та благословення Аллага). Все це не лише тому, що сподвижники бачили посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), знаходилися поруч і спілкувалися з ним, а також через їхнє суворе наслідування його, реалізацію його Сунни, їхнього захисту та допомоги пророку (мир йому та благословення Аллага). Тому людина, яка володіє такими якостями, гідна бути взірцем для наслідування, а її життєпис заслуговує стати прикладом»[11].

 

[1] Навів Малік в «Аль-Муатта’» з використанням виразу: «До нас дійшло…», в книзі «Приречення», стор. 561. Аз-Заркані сказав в своєму коментарі до «Аль-Муатта’» (4/246): «Використаний спосіб повідомлення «До нас дійшло…» є достовірним, як про це сказав Ібн ‘Уєйна». Ібн Абдуль-Барр навів цей хадіс від Абу Хурейри та Амра ібн ‘Ауфа з цілісним ланцюгом передавачів в книзі «Ат-Тамхід» і сказав: «Цей хадіс від пророка (мир йому та благословення Аллага) відомий серед вчених, так що однієї цієї відомості достатньо без передачі хадіса по ланцюгу». Дивись в «Фатх Аль-Малік бі тартіб ат-тамхід лі ібн Абдуль-Барр ‘аля Муата’ Малік», (9/282-283). Також навів цей хадіс Аль-Хакім в книзі «Аль-мустадрак», (931), назвавши його достовірним, а Аз-Захабі погодився з ним в цьому.

[2] «Усуль Ас-Сарахсі», (1/313).

[3] Цей хадіс навів Ат-Тірмізі в «Ас-Сунан», в книзі «Про знання», в главі «Про те, що треба дотримуватися Сунни та уникати бідаатов (нововведень в релігії)», (2676), і сказав: «Цей хадіс хороший, достовірний». А також Абу Дауд в «Ас-Сунан», в книзі «Сунна», в главі «Про дотримання Сунни», (4607). Також Ібн Маджа в «Ас-Сунан», в главі «Дотримання Сунни праведних халіфів, що йдуть прямим шляхом», (42-43). Імам Ахмад в «Аль-Муснад», (4/126-127). Всі вони передали цей хадіс від Аль-‘Ірбад ібн Сарійя (хай буде задоволений ним Аллаг).

[4] Сура 9, «Ат-Тауба», 100.

[5] Сура 3, «Аль Імран», 110.

[6] Сура 2, «Аль-Бакара», 143.

[7] Цей хадіс навів Абу Дауд в «Ас-Сунан», в книзі «Сунна», в главі «Про дотримання Сунни», (4607). Ат-Тірмізі в «Ас-Сунан», в книзі «Про знання», в главі «Про те, що треба дотримуватися Сунни та уникати бідаатов (нововведень в релігії)», (2676), і сказав: «Цей хадіс хороший, достовірний». А також Ібн Маджа в «Ас-Сунан», в главі «Дотримання Сунни праведних халіфів, що йдуть прямим шляхом», (42-43).

[8] «Джамі’ байян аль-‘ільм», (2/1176, номер 2326). Цей переказ також передав Аль-Хатиб в книзі «Аль-факих уа аль-мутафакких», (1/435, номер 455).

[9] Передав Ад-Дарімі в збірці «Сунан», зі слабким ланцюгом передавачів. Див. передмова, глава «Розбіжності вчених з фікгу», (1/151).

[10] «Джамі’ байян аль-‘ільм», (1/333, номер 442), ланцюг передавачів достовірний. Також навів цю історію Абдур-Раззак в книзі «Мусаннаф», (11/258-259).

[11] «Аль-муафакат», (4/456, 462, 463).

Leave a Reply