Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Життя Пророка Мухаммада. До початку пророцтва

Аміна бінт Вагб мати Пророка. Смерть батька. Дата народження Пророка Мухаммада. Халіма ас-Саадійя — годувальниця Пророка. Розтинання грудей та очищення серця. Смерть матері. Смерть Абдуль-мутталіба. Передвістя майбутнього пророцтва. Одруження на Хадіджі бінт Хувейлід. Діти Пророка. Участь Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) в перебудові Кааби.


Хвала Аллагу, Господу світів. Мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

Як ми казали на минулій зустрічі, Абдуль-мутталібу було даровано десять синів, останнім з яких був Абдулла, батько нашого Пророка (мир йому та благословення Аллага). Коли Абдуллі виповнилося двадцять п’ять років, він одружився на дівчині, яка належала до однієї з найшановніших родин племені Зухра, її звали Аміна бінт Вагб (آمنة بنت وهب), вона стала матір’ю Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага).

Коли вона завагітніла, Абдулла поїхав у місто Ясріб, яке згодом прославилося і стало відоме як Медина, місто Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага). Кажуть, що він поїхав у справах торгівлі. Також говорять, що він поїхав туди, щоб навідати своїх дядьків по материнській лінії з племені Наджар. Це не були безпосередньо його дядьки, а дядьки його батька Абдуль-мутталіба. Тому що Хашим, батько Абдуль-мутталіба, одружився на Сальмі з племені Наджар, і тому наджаріти доводяться дядьками Абдуль-мутталібу.

Ще раз, щоб було зрозуміло: наш Пророк – Мухаммад був сином Абдулли, онуком Абдуль-Мутталіба та правнуком Хашима.

Отже, його прадід Хашим одружився на Сальмі з племені Наджар, і тому плем’я Наджар доводиться дядьками по материнській лінії дому Абдуль-мутталіба.

Так ось, Абдулла поїхав, щоб навідати дядьків свого батька, а за іншою думкою – з метою торгівлі, як ми вже сказали. Але на зворотному шляху він помер. Він помер до народження Пророка (мир йому та благословення Аллага). В деяких джерелах повідомляється, що він помер після народження Пророка (мир йому та благословення Аллага) через два місяці. Але перша думка більш розповсюджена та поширена.

Відомо, що батько його помер до його народження, і Пророк (мир йому та благословення Аллага) народився сиротою. Він народився в рік, який серед людей отримав назву «рік слона». Це той самий рік, коли Абраха аль-Ашрам намагався зруйнувати Каабу за допомогою слона, про що згадується в Корані.

Чи бачив ти, як вчинив Господь твій з власниками слона?

Чи Він не зробив їхні хитрощі невдалими?

І наслав на них птахів зграями!

Кидали вони в них каміння з обпаленої глини.

І зробив Він їх подібними до ниви сточеної!

Пророк (мир йому та благословення Аллага) народився в понеділок. Він завжди постував по понеділках і казав: «Це день, в який я народився». І за одностайною думкою знавців життєпису Пророка, це трапилося в місяці Рабі’-уль-авваль місячного календаря. Але ж в який день цього місяця народився наш Пророк (мир йому та благословення Аллага)?

Деякі кажуть, що він народився дванадцятого числа місяця Рабі’-уль-авваль, про це сказав Ібн Ісхак, автор найвідомішої оповіді про життя Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага). Як відомо, Ібн Ісхак був прославленим та найпершим спеціалістом у всьому, що пов’язано з життям Пророка, і зазвичай, якщо в своїй праці він надавав перевагу якійсь думці в якомусь питанні, пов’язаному з життєписом, то ця думка поширювалася серед людей так успішно, як не поширювалися слова інших спеціалістів з даної теми.

Тому  широко відомо серед людей, що народження Пророка (мир йому та благословення Аллага) відбулося дванадцятого числа місяця Рабі’-уль-авваль. Але треба сказати, що насправді це лише одна з існуючих думок, є також й інші думки.

Деякі стверджують, що він народився другого числа місяця Рабі’-уль-авваль, і цій думці надав перевагу Ібн Хаджар аль-Аскаляні.

Інші сказали, що він народився дев’ятого числа місяця Рабі’-уль-авваль, і ймовірно, якщо спиратися на астрономічні розрахунки, то ця думка є більш правильною, ніж дві попередні.

Але як би там не було, в будь-якому випадку, ці розбіжності у визначенні конкретного дня народження Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), а треба сказати, що існує більше десяти версій, коли народився Пророк, все це вказує найяснішим чином, що немає жодних достовірних даних про те, в який день народився наш Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага). Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) абсолютно не прагнув донести до людей знання про цю дату. Також і його сподвижники ніде й ніколи не пояснювали ясно та зрозуміло, коли ж народився Пророк (мир йому та благословення Аллага).

І якби вони знали це, то неодмінно передали б це найяснішим чином. І це є ясним доказом того, що вони не святкували мавлід – день народження Пророка (мир йому та благословення Аллага).

Якби вони святкували народження Пророка (мир йому та благословення Аллага), то вони неодмінно подбали б про те, щоб донести до нас цю дату, і ми знали б достовірно про те, якого числа відбулася ця подія.

І ми знаємо, що першими звичай святкувати цей день придумали правителі Фатіміди, які сповідували ідеологію однієї з найбільш заблудлих шиїтських течій. Вони почали це робити через чотириста років після смерті Пророка (мир йому та благословення Аллага).

Як би там не було, Пророк народився в рік, відомий серед арабів під назвою «рік слона», в понеділок, в місяці Рабі’-уль-авваль. Це те, що відомо нам достеменно про дату народження Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага).

Обрізання йому зробив його дід Абдуль-мутталіб і назвав його Мухаммадом (що значить «той, кого багато хвалять»). Це більш достовірно, ніж версія про те, що він народився вже без крайньої плоті.

Після його народження жінка на ім’я Сувейба (ثويبة), яка була рабинею рідного дядька Пророка на ім’я Абу Лягаб, пішла до свого господаря Абу Лягаба для того, щоб обрадувати його новиною про народження племінника. І Абу Лягаб звільнив її за цю радісну звістку, яку вона принесла.

І як же це дивовижно, що через роки той самий Абу Лягаб стане найзаклятішим ворогом нашого Пророка (мир йому та благословення Аллага). Ця жінка, Сувейба (ثويبة), була годувальницею Пророка (мир йому та благословення Аллага) після його народження, при цьому вона також була годувальницею його дядька Хамзи. І тому крім того, що Хамза був рідним дядьком Пророка Мухаммада по батьківській лінії, він ще був його молочним братом.

Причому вони були молочними братами як через цю жінку на ім’я Сувейба (ثويبة), так і через Халіму з племені Саад. Халіма також годувала Хамзу, дядю Пророка (мир йому та благословення Аллага).

Також відомо, що Сувейба (ثويبة) вигодувала відомого сподвижника Абу Саляму (хай буде задоволений ним Аллаг), і він також був молочним братом Пророка (мир йому та благословення Аллага), їх обох вигодувала Сувейба. Тому, коли одна з дружин Пророка припустила, що він збирається одружитися на доньці Абу Салями, він заперечив і сказав: «Це ж донька мого брата». Він мав на увазі молочне братство, тому що їх обох вигодувала Сувейба.

Для ясності треба сказати, що згідно з Ісламом, зв’язок, який виникає при вигодовуванні дитини молоком, має такі наслідки, що годувальниця стає молочною матір’ю дитини, її чоловік стає її молочним батьком, їхні діти стають молочними братами та сестрами, а також ті діти, яких вони годували з інших родин. І між найближчими молочними родичами заборонені шлюби так само, як і між родичами кровними.

У арабів був такий звичай: відправляти своїх маленьких дітей жити в пустелю разом з кочівниками-бедуїнами, тому що так вони ставали міцніші та здоровіші.

В Мекку прийшли жінки з племені Саад, кожна з них шукала дитину для вигодовування, але ніхто з них не хотів брати Мухаммада, тому що він був сиротою, у нього не було батька, який би подбав про те, щоб щедро винагородити годувальницю свого сина. І сталося так, що Халіма ас-Саадійя не знайшла для себе дитину для вигодовування і тому була змушена взяти Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), тому що вона не хотіла повертатися без дитини, в той час як всі її подруги будуть з дітьми.

Коли вона їхала до Мекки, то їхала на слабкому віслюку і пленталася в кінці всієї групи людей з її племені. Але коли вона взяла на руки цю дитину Мухаммада, сина Абдулли (мир йому та благословення Аллага), то її віслюк почав йти так швидко, що вони опинилися попереду всіх. І вона побачила таке добро і таке полегшення як для себе, так і для всієї родини, а також для всього племені Саад, що не могла не дивуватися благодаті, яка йшла від цього хлопчика на ім’я Мухаммад (мир йому та благословення Аллага).

Тому коли закінчився строк годування (це приблизно два роки), вона повернулася до його матері Аміни бінт Вагб, але не для того, щоб повернути його матері. Вона почала вмовляти її і як могла просила залишити дитину з нею, пояснюючи це тим, що це благословенна дитина, і вона боїться, щоб він не заразився поширеною в Мецці хворобою. І після цих наполегливих вмовлянь Аміна погодилась, і Халіма повернулася в пустелю разом з Мухаммадом (мир йому та благословення Аллага).

І він залишався в племені Саад, поки йому не виповнилося чотири роки. Коли ж йому виповнилося чотири роки, і він знаходився на пасовиськах племені Саад, з ним трапилася дивовижна подія. Коли він випасав овець разом зі своїми молочними братами, синами Халіми, він побачив двох великих птахів, подібних орлам. І почув, як одна з них спитала іншу: «Це він?» — і друга відповіла: «Так». Коли ж вони спустилися, він побачив, що це були двоє чоловіків (насправді це були два ангели Мікаїль та Джібріль). Мікаїль взяв хлопчика і поклав його на спину. Коли брати Мухаммада побачили це, то дуже злякалися і щодуху побігли до матері з криками: «Мухаммада вбили, Мухаммада вбили».

І наказав Джібріль Мікаїлю, щоб той розітнув груди Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), і він розітнув йому груди, а Мухаммад дивився і бачив все це. Потім вони вийняли його серце, дістали з нього чорний шматок та викинули його. Один з них сказав: «Це частка шайтана в тобі». Отже, так вони викинули частку шайтана з серця нашого Пророка (мир йому та благословення Аллага).

Потім вони омили його порожнину водою зі снігу, а серце омили водою з джерела Замзам. Після цього вклали серце назад та зашили місце розтину. І на завершення поставили на ньому печатку. Джібріль сказав Мікаїлю: «Зроби цю печатку на його спині». І він поставив її на спині. Це і є печатка пророцтва. Печатка пророцтва виглядала як свого роду рельєфний наріст, як шрам круглої форми між лопатками нашого Пророка (мир йому та благословення Аллага), трохи ближче до лівої лопатки, діаметром з яблуко середнього розміру.

Це одна з ознак, яка була описанп в Писаннях минулих пророків. Печатка пророцтва була однією з ознак пророчої місії.

І після того, як ці два ангели полишили його, прибігла Халіма ас-Саадійя, щоб побачити дитину. Йому в той час було всього чотири роки, вона почала обіймати свого сина та плакати. Вона просила його розповісти про те, що сталося. Вона хотіла, щоб він розповів їй про те, що сталося, хотіла дізнатися про те, чого її розум не в змозі осягнути. І коли він розповів їй про те, що сталося, то вона з жалем подумала, що Мухаммад став одержимий духами, що джини довели його до божевілля, і тепер його почали навідувати безглузді видіння.

Коли це сталося, вона одразу ж вирушила з ним до Мекки, щоб повернути його матері Аміні. Аміна здивувалася тому, як все змінилося: то Халіма до цього з усіх сил вмовляла її залишити дитину з нею в кочівлі, то тепер вона квапиться повернути дитину назад.

Тоді Аміна почала наполегливо розпитувати її, чому вона так робить, поки не отримала від неї відповіді. Халіма розповіла їй про те, що сталося, і про те, що казав Мухаммад. Тоді Аміна заспокоїла її та сказала: «Не бійся за мого сина. Коли я народила його, то побачила світло, яке осяювало переді мною палаци Бусри, що знаходяться в землях Шаму».

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) казав:

«Я є здійсненням молитви Ібрагіма та блага звістка мого брата Іси (Ісуса), і коли моя мати народила мене, то побачила світло, яке осяяло перед нею палаци Бусри, що знаходяться в землях Шаму».

Коли Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага) виповнилося шість років, померла його мати Аміна. І це з мудрості Аллага (Великий Він та Славетний), щоб Аллаг взяв повністю на себе виховання цієї дитини, щоб батьки жодним чином не вплинули на нього, адже Пророк казав:

«Кожна дитина народжується в своєму природному стані, і лише батьки роблять з неї християнина, іудея або зороастрійця».

Далі він ріс круглим сиротою, у нього не було ні батька, ні матері, і знаходився він під опікою свого діда Абдуль-мутталіба.

Абдуль-мутталіб завжди тримав його поруч з собою і любив його більше за власних дітей. Абдуль-мутталіб був шанованим лідером свого народу, люди корилися йому та поважали його. В затінку Кааби у нього було своє особливе місце, на якому було розстелено килим, і ніхто не мав права сідати на нього, навіть його рідні діти. Коли приходив цей маленький хлопчик Мухаммад і хотів сісти на це місце, то люди починали його відганяти, але Абдуль-мутталіб казав: «Залиште мого хлопчика, воістину, цього мого сина очікує якась особлива справа!»

Абдуль-мутталіб мав тонку інтуїцію, і він відчував у Мухаммаді (мир йому та благословення Аллага) щось незвичайне. Він не бігав та не розважався, як це робили інші діти. Коли Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага) виповнилося вісім років, помер його дід Абдуль-мутталіб. Перед смертю він доручив піклуватися про Мухаммада своєму синові, дядькові Пророка, Абу Талібу.

І Абу Таліб завжди намагався виконати цей заповіт найкращим чином. Він довгі роки захищав нашого Пророка від нападок, з восьми років і доти, доки йому не виповнилося п’ятдесят. До самої смерті Абу Таліб стояв на його захисті й виконував доручення свого батька Абдуль-мутталіба.

Отже, Пророка (мир йому та благословення Аллага) ріс під опікою свого дядька Абу Таліба. В цей період його дитинства Мекку спіткала страшна посуха, дощів не було дуже довго, і все почало гинути. Тоді люди прийшли до Абу Таліба та сказали: «Чи не помолишся ти про дощ для нас?» Тоді Абу Таліб взяв цього хлопчика Мухаммада сина Абдулли, притулив його до стіни Кааби, і почав молити про дощ. Тоді хлопчик почав водити простягнутою рукою в різні боки, і в який би бік він не показував, як звідти одразу ж з’являлися важкі дощові хмари. Це було великим знаменням, про яке мешканці Мекки прекрасно знали, і зокрема про це прекрасно знав сам Абу Таліб. Згодом він казав про нашого Пророка (мир йому та благословення Аллага) в своїх віршах:

Світлий душею, він лише ликом своїм, звертаючись до тверді небесної, просив про дощ, отримуючи рясну воду.

Він прихисток для бідної вдови та притулок для знедолених життям сиріт.

Коли Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага) виповнилося дванадцять років, Абу Таліб взяв його з собою в поїздку до Шаму з торгівельним караваном. Дорогою їм зустрівся монах, якого звали Бахіра (بحيرى ). Монах Бахіра побачив та зрозумів, що це за хлопчик. Він побачив печатку пророцтва у нього на спині. За зовнішніми ознаками він зрозумів, що це і є той самий Пророк останнього часу, про якого було сказано в Торі та Євангелії, благу звістку про якого приніс пророк Іса (Ісус, мир йому). На очах його дядька він взяв хлопця за руку і сказав: «Це проводир народів, якого Аллаг пошле як милість для світів». Потім він звернувся до Абу Таліба та сказав: «Повернися з ним, поки юдеї не дізналися про нього і не вбили його». Тому що іудеї чекали Пророка останнього часу, але вони вважали, що він буде одним з них. І Абу Таліб повернув Мухаммада до Мекки.

Це також було знаменням. Всі ці події були прологом його майбутнього пророцтва. І багато хто з курайшитів знав про це, і Абу Таліб зокрема прекрасно знав про це. Але як би це не було дивно, при всьому цьому Абу Таліб так і не увірує, як ми про це будемо говорити на наступних наших зустрічах.

Коли Пророк досяг віку двадцяти років, він став учасником відомої «Спілки гідних» (хільф-уль-фадуль), яка відома також під назвою «Спілка благодатних» (хільф-уль-мутайябін).

Це спілка, яка була заснована на високих моральних принципах. Ця спілка була створена з метою допомоги ображеним та пригнобленим, щоб захистити їхні права. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) казав: «Я був свідком Спілки благодатних, в домі Абдулли ібн Джад’ана, і не хотів би я порушити цей союз, навіть якби натомість мені дали стада найцінніших верблюдів, і якби я був покликаний у неї вже в Ісламі, то неодмінно відгукнувся б». Пророк дуже цінував цю спілку? Чому? Тому що ця спілка основана на принципах допомоги слабким та пригнобленим, заради того, щоб справедливість взяла гору. А це, безперечно, один з найголовніших стовпів його пророчої місії та його заклику до людства.

Що ще відбувалося з Посланцем Аллага (мир йому та благословення Аллага) до початку пророцтва? Відомо, що він випасав овець в Мецці, так само як до цього випасав їх в кочівлях племені Саад, будучи геть маленьким. Пророк (мир йому та благословення Аллага) казав: «Не було такого пророка, який би не випасав овець». Люди спитали: «І навіть ти, о Посланцю Аллага?» — він відповів: «Так, я випасав їх за невелику платню для мешканців Мекки». І це з мудрості Аллага (Великий Він та Славетний), для того, щоб пророки з дитинства отримували навички управління та турботи, адже в майбутньому їм судилося вести свої народи. Догляд за тваринами та випасання овець виховує певні якості, такі як: терпіння, подолання труднощів, дбайливість тощо.

Також ніхто не помічав за Мухаммадом юнацької любові до забав та розваг, тому що частка шайтана була викинута з його серця, і Аллаг оберігав його від всього непристойного та негідного особи майбутнього Пророка.

Ще до початку пророчої місії він отримав від людей зі свого племені два прізвиська, це два імені, які говорять про його особисті якості, відомі серед курайшитів. Його називали «ас-Садік», що значить «Чесний», та «аль-Амін», що значить «Надійний». Так між собою називали його курайшити – ас-Садік аль-Амін, Чесний та Надійний.

Коли йому було двадцять п’ять років, жінка на ім’я Хадіджа бінт Хувайлід аль-Асадійя відправила до нього людину…

В цьому місці трохи відійдемо від теми, і ще раз уточнимо деякі деталі пов’язані зі складом арабських імен, щоб слухачеві завжди далі було зрозуміло, як їх розуміти, тому що протягом цієї розповіді ми регулярно будемо називати імена різних людей, в тій формі, яка прийнята у арабів. Минулого разу ми пояснили, яке значення має слово «ібн» в арабських іменах, це значить «син» і вказує на наступність поколінь. Так, наприклад, ім’я Ахмад ібн Усман означає Ахмад, син Усмана. Щодо жіночих імен, то в них замість слова «ібн» стоїть слово «бінт», що значить «дочка», і тому ми кажемо, як в цьому випадку: Хадіджа бінт Хувайлід, що перекладається як Хадіджа, донька Хувайліда. Щодо імені аль-Асадійя, то таким чином вказується рід людини, його родина або його плем’я. Аль-Асадійя значить, що вона належить до роду Асад, і виходить, що це щось на кшталт прізвища. Також, наприклад, можна сказати і про годувальницю Пророка (мир йому та благословення Аллага), яку звали Халіма ас-Саадійя, що перекладається як Халіма Саадська або Халіма з роду Саад.

Повернемося до нашої розповіді. Хадіджа бінт Хувайлід аль-Асадійя відправила до нього людину. Вона вела торгівлю, і не просто торгівлю, а займалася цим в суттєвих обсягах як на той час. Багато хто з людей бажав вести її торгові каравани, але вона для своєї роботи обрала людину, якого люди прозвали Чесний та Надійний (ас-Садік аль-Амін). Вона запропонувала йому вийти в дорогу в бік Шаму для того, щоб вести її торгівельні справи, і він пристав на цю пропозицію. Він вийшов в дорогу в супроводі раба на ім’я Майсара, який належав Хадіджі. Під час довгої та важкої дороги Майсара побачив цю людину, і був вражений її високими моральними якостями та чесністю, і торгівля їхня принесла великий прибуток. Ніколи раніше жодна торгівельна операція Хадіджи не приносила такого прибутку, і коли вони повернулися, Майсара почав розповідати хазяйці про те, яка це людина, Мухаммад ібн Абдулла, і розповів все, що побачив у ньому під час подорожі.

Хадіджа була вдовицею, її чоловік помер, і в неї була лише донька на ім’я Яхаля. Після розповіді Майсари вона захотіла вийти заміж за Мухаммада, і тоді її подруга Нафіса прийшла до Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), щоб запропонувати йому одружитися на Хадіджі бінт Хувайлід. І наш Пророк (мир йому та благословення Аллага) прийняв цю пропозицію.

Хадіджа була з тих небагатьох жінок, яка досягла досконалості, вона мала ясний розум та дивовижну проникливість. І ми ще побачимо, якою буде її позиція під час початку пророчої місії, як непохитно та без тіні сумнівів вона підтримає свого чоловіка Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага).

Пророк одружився на ній у віці двадцяти п’яти років. А скільки їй було років на той час? Їй було сорок років. Так, їй було сорок років. Це найпоширеніша думка серед переважної більшості спеціалістів з історії Пророка. І ця думка найбільш достовірна. Але що дивовижно, що відомий знавець життєпису Ібн Ісхак заперечував цю думку і стверджував, що її вік був всього лише двадцять вісім років. І чим він апелював, доводячи свою думку?

Для цього спочатку треба знати, скільки всього було дітей у нашого Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага). Ось імена синів, які згадуються в працях з життєпису Пророка (мир йому та благословення Аллага): Аль-Касим, Абдулла, Тагір, Тайїб та Ібрагім. Деякі історики стверджують, що у нього було п’ятеро синів: Аль-Касим, Абдулла, Тагір, Тайїб та Ібрагім, але насправді їх було лише три. Першим був аль-Касим. Він був первістком, і тому куньєй Пророка (мир йому та благословення Аллага) було ім’я Абу-ль-Касим, що означає «Батько Касима», так люди зверталися до нього згідно з  арабським звичаєм. Аль-Касим народився до початку пророчої місії. Другим сином був Абдулла, він народився вже за часів Ісламу, і тому його називали «Тагір», що значить «Пречистий», а також називали «Тайїб», що значить «Приємний». Отже, Тагір та Тайїб – це не окремі діти Пророка (мир йому та благословення Аллага), це лише прізвиська його другого сина Абдулли. Щодо третього сина, Ібрагіма, то він народився останнім з дітей, в дев’ятому або восьмому році після гіджри, після переселення з Мекки в Медину. Принаймні, точно відомо, що Ібрагім помер в дев’ятому році після гіджри.

Отже, синів у нього було троє: аль-Касим та Абдулла (ці двоє від Хадіджи), а Ібрагім – від Марії Коптської.

Доньок у нього було чотири: Зайнаб, Рукайя, Умму-Кульсум та Фатима.

Отже: Зайнаб, Рукайя, Умму-Кульсум, Фатима, аль-Касим та Абдулла – всіх їх народила Хадіджа бінт Хувайлід.

І тому Ібн Ісхак сказав: «Важко собі уявити, що жінка, починаючи з віку сорок років і до настання клімаксу, який відбувається зазвичай в 50-55 років, тобто через 10-15 років, коли жінка вже не може народжувати,.. важко уявити, що вона могла народити в цей період шістьох дітей».

Тому Ібн Ісхак вважав малоймовірним, що її вік під час одруження з Мухаммадом (мир йому та благословення Аллага) досягав сорока років.

Що ж, ця точка зору заслуговує поваги, але насправді, малоймовірним це не є, тому що клімакс нерідко може затримуватися і до шістдесяти років і навіть пізніше. І зовсім неважко уявити, що вона могла народжувати дітей на початковому етапі з невеликим розривом у часі. І, взагалі, видно, що така аргументація не може бути достатньою для того, щоб протиставити  цю думку загальновідомій, поширеній та більш аргументованій позиції переважної більшості ісламських істориків. І більш правильним є те, що вік її на момент взяття шлюбу був сорок років. А вік Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) був двадцять п’ять років.

Через десять років подружнього життя, коли Пророку Мухаммаду було вже тридцять п’ять років, в Мецці трапилася подія, пов’язана з перебудовою Кааби.

Кажуть, що спочатку її побудував Адам, інші кажуть, що її побудували ангели, але достовірно відомо, що в доступній та відомій нам історії її основи заклав пророк Ібрагім (мир йому), і він же звів її стіни разом зі своїм сином Ісмаїлєм.

Потім, з часом, вона почала руйнуватися, і її повторно відбудували люди з племені Амалік, потім її також відновлювали представники племені Джурхум, і за життя Пророка (мир йому та благословення Аллага),  але до початку його пророчої місії, вона була зруйнована селевим потоком, і курайшити відбудували її знову.

Коли ж вони зводили Каабу, то побудували її не такою, якою вона була за Ібрагіма. В Каабі часів Ібрагіма було двоє дверей на рівні землі, і кожен бажаючий міг увійти в неї, помолитися там і вийти через другі двері. Але курайшити залишили лише одні двері й підняли їх значно вище рівня землі, для того, щоб туди міг увійти лише той, кому вони дозволяли увійти.

Також при будівництві вони поставили умову, що для будівництва будуть приймати лише чисті гроші, не пов’язані з грішними видами збагачення, і тому пожертв виявилося недостатньо. І тому вони не відбудували деяку частину Кааби, а просто позначили її у вигляді перепони, і ця частина носить назву Хіджр. Деякі люди називають цю частину Хіджр Ісмаїля, і кажуть, що поруч з цим місцем була вівчарня, в якій Ісмаїль тримав своїх овець, і тому вона отримала назву Хіджр Ісмаїля. Але вчені-історики сказали, що не існує жодних доказів, що раніше коли-небудь називали це місце Хіджром Ісмаїля, тому ми обмежимося лише тією назвою, яка дійшла до нас в пророчій Сунні, а це просто Хіджр.

В будові Кааби часів Ібрагіма не було чотирьох кутів, було лише два кути: той кут, в якому знаходиться чорний камінь, та Єменський кут. Щодо шамійського кута та західного кута, то їх взагалі не було, тому що будівля була закруглена, і ця сторона являла собою щось на кшталт міхраба. Коли ж у курайшитів не вистачило грошей на повноцінне будівництво, то вони виключили закруглену частину, яка називається Хіджром, із загальної будови, і тоді Кааба стала кубічною. Так з’явилися два кути: шамійський та західний. І тому під час обходу ми не протираємо ці кути долонями, тому що в реальності вони не є кутами Кааби. Ми протираємо лише чорний камінь та Єменський кут.

Також треба згадати про те, що в цей період з Шаму в Ефіопію пливло судно, навантажене дошками для будівництва церкви. Це судно зазнало аварії та розбилося, а всі дошки викинуло на берег біля Джидди. Коли про це дізналися курайшити, то поїхали на берег, щоб зібрати та привезти всі знайдені дошки та використати їх у будівництві Кааби.

Також вони знайшли одного молодого хлопця-християнина, якого звали Бакум. Він був теслярем, і його найняли для будівництва Кааби. В минулі часи всередині  Кааби був розпис, на якому були зображення Іси та його матері Мар’ям, тобто Ісуса та Марії. Коли Пророк звільнив Мекку і увійшов всередину Кааби у восьмому році після гіджри, то побачив ці зображення і наказав стерти їх. Але ж курайшити були ідолопоклонниками, вони не були християнами, звідки ж взялися ці ікони та фрески з ликами Іси та його матері? Вчені сказали, що ймовірно їх намалював цей юнак на ім’я Бакум, який брав участь у будівництві Кааби, і тоді, користуючись можливістю, намалював Ісу та Мар’ям всередині на стінах Кааби.

Також під час будівництва Кааби трапилася така річ. Коли люди носили каміння, то й Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) брав участь в роботі, і його дядько Аббас сказав: «Зняв би ти свій ізар і поклав би собі на плече», — щоб носити каміння. (А ізар – це така пов’язка на стегна, яка приховує нижню частину тіла, на кшталт спідниці, такої ж, яку одягають паломники під час хаджу).

Тоді серед арабів оголення не вважалося непристойним, і Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) вирішив зняти ізар, але одразу ж впав без тями. І тому ніхто зі сторонніх ніколи не бачив його оголеним, так Аллаг беріг честь свого Посланця ще до початку пророцтва.

Після того, як будівництво Кааби було завершене, з’явилася проблема: хто встановить чорний камінь на своє місце у куту Кааби, щоб потім зафіксувати його там? Серед кланів Курейша почалися чвари, кожен клан претендував на те, щоб людиною, яка вставить камінь, був представник їхнього роду, і справа ледь не завершилась кровопролиттям. Дійшло до того, що люди з племені Адій та Абдуддар принесли чашу з кров’ю та занурили в неї руки, що є символом оголошення війни.

Але мудрі люди змогли заспокоїти цю смуту та переконати всіх, що є інший вихід, і вони вирішили так, що суддею в цьому питанні стане перший, хто увійде на територію Заповідної мечеті через ворота синів Шейби. Всі ці ворота ще донедавна були розташовані по периметру площі, на якій знаходиться Кааба, там, де люди роблять Таваф, обхід навколо Дому Аллага. Всі стояли та дивилися, хто буде тією людиною, яка увійде через ворота синів Шейби, і так присудив Аллаг, що нею став Мухаммад ібн Абдулла (мир йому та благословення Аллага). І всі почали гучно казати: «Це Амін, це Надійний, ми задоволені ним».

Лишається тільки дивуватися цим людям, як же вони не пригадають цих слів всього через п’ять років, коли Аллаг відправить його до них в якості Пророка.

Тоді Пророк (мир йому та благословення Аллага) завдяки своїй мудрості та справедливості прийняв таке рішення: він наказав принести полотно і покласти чорний камінь на це полотно, потім наказав представнику кожного племені взятися за край цього полотна, і таким чином кожен брав участь в установці каменя. Так вони піднесли камінь до кута Кааби, потім Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) взяв і встановив його у потрібне місце особисто своєю благородною рукою.

Таких знамень та передумов майбутнього пророцтва було чимало: цей випадок, історія з монахом Бахірою та особлива турбота Всевишнього про нього.

А стан, в якому жили араби, був далеким від ідеального, вони перебували в явній омані настільки, що Аллаг зненавиді їх, як мовиться в хадісі:

«Воістину, Аллаг подивився на мешканців Землі та зненавидів їх – як арабів, так і іноземців, окрім невеликої кількості з власників Писання».

І тому суспільство потребувало приходу Пророка останніх часів, і коли Мухаммаду (мир йому та благословення Аллага) виповнилося сорок років, Аллаг відправив його до людей з пророчою місією.

Далі ми продовжимо цю розповідь з дозволу Аллага (Великий Він та Славетний).

Мир та благословення Пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

 

Лектор: Шейх д. Мухаммад ібн Хаїль ібн Гайлян аль-Мадхаджи

Переклав та озвучив: Маліков Р.Х.

Коректор тексту: Тамкін Р.Г.

Для сайту «Чому Іслам» – www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

Leave a Reply