Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Ісус в переконаннях мусульман

Мусульмани вважають, що Ісус (мир йому) – син пречистої, праведної та богобоязливої Діви Марії, народження якого було дивом, бо він з’явився на світ без батька, народившись від цнотливої діви, якої не торкався чоловік.

Всевишній направив його до синів Ісраіля (Іакова), щоб він закликав їх до Єдинобожжя і розповів їм про прихід печатки пророків, тобто останнього пророка, направленого до людства, і підкріпив його великими дивами. Він закликав не дивлячись на погрози та підступність іудеїв, які хотіли вбити його. Він був далеко не першим пророком, якого іудеї намагалися знищити. Але Господь врятував Свого пророка від підступності іудеїв та возніс його на небеса.

Мусульмани також вірять в друге пришестя Ісуса (мир йому). Він прийде незадовго до настання Судного дня, і знову буде закликати до релігії Свого Господа та триматися Його закону, і він зламає хрест і підніме знамено Єдинобожжя.

Для кращого розуміння наведемо нижче коранічні аяти, які містять згадку про Ісуса.

В Корані згадується про те, що Всевишній вшанував Ісуса, зробивши його сином пречистої Діви Марії, яку він обрав серед усіх жінок.

Всевишній Аллаг сказав в Корані: «І сказали ангели: «О Мар’ям! Воістину, Аллаг обрав тебе і зробив пречистою. Він обрав тебе перед жінками усіх світів!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 42).

«Кожного разу, коли Закарія входив у святилище, де була жінка, знаходив біля неї їжу. А коли він запитав: «О Мар’ям! Звідки це у тебе?» — то вона сказала: «Це — від Аллага! Воістину, Аллаг наділяє, кого побажає — без відплати за це!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 37).

Батьки Марії були дуже богобоязливими людьми, які виконували всі заповіді Божі. Але у них дуже довго не було дітей. Потім, з волі Всевишнього, мати Марії завагітніла. Після цього вона дала обітницю Всевишньому, що дитина, яка з’явиться на світ з Його милості, буде віддана на служіння Храму. Незабаром народилася дівчинка. Не дивлячись на те, що служителями храмів могли бути лише чоловіки, мати Марії не відмовилася від свого початкового наміру. Марія рано втратила батька. Кожен зі слуг храму, до яких звернулася мати Марії, забажав стати опікуном дівчинки. Був серед них і пророк Закарійя (Захарія). За жеребом саме йому випало стати її опікуном, а Марії Всевишній наказав поклонятися Йому: «О Мар’ям! Будь смиренною перед Господом своїм, впади до землі та вклоняйся разом із тими, хто кланяється!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 43).

Потім Марія завагітніла Ісусом. Це трапилося після того, як Всевишній направив до неї ангела з благою звісткою про майбутнє народження чудесного сина і дав йому ім’я:

«О Мар’ям! Воістину, Аллаг сповіщає тобі добру звістку про слово від Нього! Ім’я йому — Іса Месія, син Мар’ям. Він буде пошанований у житті нинішньому та в житті наступному і буде він одним із наближених!»(Сура 3 «Родина Імрана», аят 45).

В Корані згадується про те, що Ісус був створений Словом Аллага, без втручання людей. Всевишній створив його без батька. В Корані пояснюється, що сам факт чудесного народження Ісуса не дає підстав обожнювати його, тому що Адам з’явився на світ не менш дивовижним чином – не лише без батька, але й без матері: «Воістину, Іса перед Аллагом схожий на Адама — Він створив його з праху, а потім сказав тому: «Будь!» — і він є» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 59).

В Корані згадується і чудесне народження майбутнього пророка, яке стале першим з явлених ним див: «Ми зробили сина Мар’ям та його матір знаменням і поселили їх на затишному пагорбі біля струмка»(Сура 23 «Віруючі», аят 50).

А потім Всевишній наділив Ісуса даром мови, не дивлячись на те, що на той час він був ще немовлям, і він виправдав свою пречисту мати, яку люди були готові звинуватити в перелюбстві: «О сестро Гаруна! Батько твій не був поганою людиною і мати твоя не була розпусницею!» Та вона вказала на [Ісу]. Вони запитали: «Як ми можемо говорити з ним, коли він — немовля?» Він сказав: «Воістину, я — раб Аллага. Він дарував мені Писання й зробив мене пророком. Він зробив мене благословенним [усюди], де б я не був, зобов’язав мене молитися й давати закят, доки я буду жити, бути шанобливим до матері моєї й не зробив мене зверхнім, нещасним. Мир мені в день мого народження, в день моєї смерті та в день, коли я воскресну до життя!» (Сура 19 «Марія», аяти 28-33).

«Він говоритиме із людьми ще в колисці та в дорослому віці. Буде він одним із праведників!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 46).

Коли Ісус (мир йому) виріс та змужнів, Всевишній зробив його Своїм посланцем, і він продовжив справу посланців, які приходили до людей до нього: «Слідами їхніми відправили Ми Ісу, сина Мар’ям, із підтвердженням істинності того, що було до нього в Таураті, й дарували Ми йому Інджіль, у якому прямий шлях і світло, та підтвердження істинності того, що було до нього в Таураті, і як прямий шлях та пересторога для богобоязливих» (Сура 5 «Трапеза», аят 46).

Отже, місія Ісуса (мир йому) є продовженням місії великого посланця – Мойсея (мир йому), якому Господь дарував Тору:

«Я буду підтверджувати те, що було до мене в Таураті. Я дозволю вам частину того, що заборонено вам. Я прийшов до вас зі знаменням від Господа вашого! Тож бійтесь Аллага і коріться мені!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 50).

Тому Ісусу (мир йому) було дароване знання Тори: «…і коли Я навчив тебе писання й мудрості, Таурату й Інджілю;» (Сура 5 «Трапеза», аят 110).

«…й дарували Ми йому Інджіль, у якому прямий шлях і світло» (Сура 5 «Трапеза», аят 46).

Всевишній підкріпив Ісуса (мир йому) чудесами та дарував йому ясні знамення, які мали стати підтвердженням істинності його пророчої місії: «…і коли з дозволу Мого ліпив ти з глини подобу птаха, дихав на неї, і вона ставала птахом із дозволу Мого; і як ти зцілював сліпонародженого й прокаженого з дозволу Мого; і коли воскрешав померлих із дозволу Мого;»(Сура 5 «Трапеза», аят 110).

Господь також відкрив Ісусу частину потаємного: «Я розповім вам про те, що ви їсте, та що відкладаєте про запас у будинках своїх. Воістину, у цьому буде знамення для вас, якщо ви є віруючими!» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 49).

Всевишній підкріпив Ісуса не лише дивами та знаменнями, але й Святим Духом: «Ми дарували Іcі, сину Мар’ям, ясні знамення та підтримали його Духом Святим» (Сура 2 «Корова», аят 87).

В Корані пояснюється, що Ісус був посланий лише до синів Ісраїля[1]: «…і зробить посланцем до синів Ісраїля» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 49). І Ісус звернувся до них із закликом: «І коли сказав Іса, син Мар’ям: «О сини Ісраїля! Я — посланець Аллага до вас, який підтверджує те, що було до мене в Таураті, й сповіщає добру звістку про посланця, котрий з’явиться після мене. Ім’я його — Ахмад». А коли цей посланець прийшов із ясними доказами, то сказали вони: «Це — очевидне чаклунство»!» (сура 61 «Лави», аят 6).

Одни з них увірував, а інші не увірували: «І увірувала частина серед синів Ісраїля, а інша частина не увірувала» (сура 61 «Лави», аят 14).

Увірували благородні та богобоязливі апостоли. А решта синів Ісраїля не увірували в Ісуса сина Марії, чим заслужили прокляття та навели на себе гнів Всевишнього: «Прокляті ті, які не вірують, з-посеред синів Ісраїля, вустами Дауда та Іси, сина Мар’ям. Це так, бо вони не слухалися й були порушниками! Вони не утримували одне одного від зла, вчиненого ними! Мерзотне те, що чинять вони!» (сура 5 «Трапеза», аяти 78-79).

В Корані ясно сказано, що Ісус (мир йому) уникнув розп’яття. Сам факт розп’яття не заперечується, однак з аятів випливає, що замість Ісуса була розіп’ята інша людина: «Але ж вони не вбили його та не розіп’яли, а це лише так здалося їм» (сура 4 «Жінки», аят 157). Коранічні аяти підтверджують, що людям Писання відомо про це лише небагато, і тому вони перебувають у сумнівах та сперечаються між собою: «Воістину, ті, які сперечаються про нього, перебувають у сумніві, і немає у них знання, а лише йдуть вони за здогадками. Справді, вони не вбивали його» (сура 4 «Жінки», аят 157).

В іншому аяті знову підтверджується, що Ісус (мир йому) уникнув розп’яття. Всевишній Аллаг сказав: «Я очищу тебе від тих, які не увірували» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 55).

В Корані також згадується про те, що сталося з Ісусом після того, як Всевишній врятував його від змовників: «Я упокою тебе і піднесу тебе до Себе» (Сура 3 «Родина Імрана», аят 55).

«Це Аллаг підніс його до Себе, Аллаг — Великий, Мудрий!» (сура 4 «Жінки», аят 158).

Слово «упокоїти» в арабській мові має два значення: «смерть» та «сон». Багато вчених вважає, що мається на увазі друге. Правильність цієї думки підтверджує аят, в якому згадується про друге пришестя Ісуса в кінці часів, і про те, що люди Писання неодмінно увірують: «І, воістину, серед людей Писання не лишиться таких, які не увірують в [Ісу] аж до смерті своєї» (Сура 4 «Жінки», аят 159).

До того ж в Корані сказано: «Він говоритиме із людьми ще в колисці та в дорослому віці» (сура 3 «Родина Імрана», аят 46). Це твердження свідчить про те, що Ісус з’явиться на землі знову, тому що коли Аллаг підніс його на небо, він був ще молодий, а не дозрілого віку. Отже, він має спуститися, щоб говорити з людьми в більш дорослому віці.

Пророк Мухаммад, хай благословить його Аллаг та вітає, повідомив, що після свого другого пришестя Ісус (мир йому) буде ламати хрести і не прийматиме від людей нічого, окрім істинної покірності Єдиному Богу та Єдинобожжю, тобто Ісламу. Він пробуде на землі сорок років, після чого помре, як і решта людей, і мусульмани звершать над ним погребальну молитву. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Між мною та Ісою (Ісусом) не було пророків. Він спуститься, і коли ви побачите його, ви пізнаєте його: чоловік середнього зросту, рум’яний та світлошкірий, на ньому будуть дві пофарбовані шафраном одежі, і з голови його будуть текти краплі, хоча насправді вона не буде мокрою. Він буде битися з людьми заради Ісламу, ламати хрести, вбивати свиней та відмінить джизью[2]. І в період його перебування на землі Аллаг знищить всі вірування, окрім Ісламу. І він вб’є Антихриста. Він пробуде на землі сорок років, після чого помре, і мусульмани звершать над ним погребальну молитву» (Абу Дауд).

Священний Коран застерігає від надмірного піднесення Ісуса: «О люди Писання! Не порушуйте релігії вашої та не говоріть про Аллага нічого, крім істини. Адже Месія — Іса, син Мар’ям — лише посланець Аллага та слово Його, донесене до Марії, та дух від Нього»(сура 4 «Жінки», аят 171).

Така істинна сутність Ісуса, розкрита в Священному Корані: «Такий Іса, син Мар’ям. Це — правдиве слово про нього — про кого вони так сперечаються. Не годиться Аллагу народжувати, Преславний Він! Коли вирішує Він щось, то тільки говорить: «Будь!» — і воно є»(сура 19 «Марія», аяти 34-35). Всевишній створив Ісуса (мир йому) лише за допомогою слова, і не він, ні хтось інший, безперечно, ніколи не був сином Господа.

Ісус (мир йому) ніколи не стверджував, що він – Бог. Більше того, в Судний день він оголосить про свою відмову від кожного багатобожника, який вважав його Богом. Це відбудеться, коли Всевишній Господь спитає його: «О Ісо, сину Мар’ям, чи говорив ти людям: «Візьміть мене й матір мою за двох богів нарівні з Аллагом?» Іса сказав: «Преславний Ти! Не говорив я того, на що не маю права. Якби я таке й сказав, Ти б це напевно знав. Ти знаєш те, що в мені, а я не знаю того, що в Тобі. Воістину, тільки Ти знаєш потаємне! Не говорив я їм [нічого], крім того, що Ти наказав мені: «Поклоняйтеся Аллагу, Господу моєму й Господу вашому!» І був я свідком їм, поки був серед них. Коли ж Ти взяв мене, то Ти наглядаєш за ними, а Ти — кожній речі Свідок!» (сура 5 «Трапеза», аяти 116-117).

Ісус (мир йому) – людина та посланець Всевишнього до людей.

А отже, християни стали на хибний шлях, і їхні переконання не відповідають істині: «Такий Іса, син Мар’ям. Це — правдиве слово про нього — про кого вони так сперечаються» (сура 19 «Марія», аят 34). Вони сказали, що Ісус – Син Божий: «Сказали християни: «Месія — син Аллага!» (сура 9 «Каяття», аят 30). А в іншому аяті Корану Всевишній засуджує тих, хто назвав Ісуса Богом. Всевишній Аллаг сказав: «Істинно, не вірують ті, які говорять: «Воістину, Аллаг, Він — Месія, син Мар’ям!» Скажи: «Хто може завадити волі Аллага, якщо Він захоче знищити Месію, сина Мар’ям, і матір його, й тих, хто на землі — всіх?» (сура 5 «Трапеза», аят 17).

Мусульманин не стане віруючим доти, доки не увірує – нарівні з іншими пророками та посланцями – в Ісуса (мир йому), тому що віра в нього в Ісламі є неодмінною умовою віри взагалі: «Посланець увірував у те, що зіслано йому від Господа його, а разом із ним — віруючі. Усі увірували в Аллага, в ангелів Його, у книги Його, у посланців Його: «Ми не проводимо межі між посланцями» (сура 2 «Корова», аят 285).

З книги «Бог Єдиний або Трійця»

Мункиз ібн Махмуд ас-Саккар

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

[1] Про це згадується не лише в Корані, але й в Біблії: «Він відповів на те. Я посланий лише до заблудлих овець дому Ізраїлева» (Від Матвія, 15:24)

[2] Джизья – податок, який береться з немусульман (людей Писання), які проживають на території мусульман та знаходяться під їхнім покровительством. Цей податок береться лише з чоловіків в обмін на звільнення від участі в бойових діях під час воїн та захисту від зовнішнього ворога.

Leave a Reply