Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Лицемірство

Словом «лицемірство» прийнято позначати такий шаріатський термін як «ніфак». Слово лицемірство якнайкраще відображає сенс арабського слова «ніфак» (نِفَاقٌ), однак, у зв’язку з тим, що лицемірство (ніфак) є антиподом щирості (Іхляс), то необхідно зупинитися на цьому слові і добре засвоїти його в світлі Шаріату, тому що всі речі пізнаються в порівнянні з його протилежністю.

 

Мовне значення слова «ніфак»

Це слово походить від кореня «Н+Ф+К» (ن+ف+ق) і утворюється від дієслова «На̀ФаКа» (نَافَقَ), це дієслово в основі арабської мови вказує на те, як тушканчик «ховається в свою нірку». Потім це слово набуло вторинного значення: «лицемірство», тому що тушканчик в своїй нірці завжди має безпечний вихід в іншому місці, і якщо ти спробуєш спіймати його через один вхід у нірку, то зазнаєш поразки, оскільки тварина завжди знайде вихід в іншому місці. Лицемір (мунафік) подібний до цього тушканчика, він завжди шукає для себе запасний вихід, він намагається догодити і мусульманам, і невірним, бажає всидіти на двох стільцях. Зовні він робить все, щоб догодити мусульманам і зручно адаптуватися в їхньому суспільстві, з іншого боку, в серці він залишається пов’язаним з невірою (куфром) і шукає вигоди у людей невірних та своїх ідолів. Відповідно, слово «НіФаК» (نِفَاقٌ) означає 1) ховатися в нірку (застосовується до тушканчика); 2) лицемірство, вдавання, протиріччя між зовнішнім та внутрішнім, прояв добра при приховуванні зла.

Сьогодні у звичній мові вже ніхто не використовує слово «НіФаК» (نِفَاقٌ) до дій тушканчика, і воно стало вказувати на лицемірство в релігійному розумінні цього слова.

 

Інші слова арабської мови, утворені від кореня «Н+Ф+К» (ن+ف+ق)

«НаФаКа» дієсл. (نَفَقَ) – 1) вийшов з нори (застосовують до тушканчика), 2) «НаФаКат аль-мар’а» (نفقت المرأة) — кажуть про жінку, до якої багато сватаються (тобто у цієї жінки є великий вибір, завжди є можливість піти від одного вибору до іншого).

«НаФфаКа» дієсл. (نَفَّقَ) те саме, що і «На̀ФаКа» (نَافَقَ)

«муНаФіК» ім. (مُنَافِقٌ), віддієслівне ім’я слова «На̀ФаКа» (نَافَقَ) — 1) тушканчик; 2) лицемір, той, хто зовні проявляє Віру (Іман), а приховує невіру (куфр).

«НаФіКа’» ім. (نَفِقَاء) та «НуФаКат» ім. (نُفَقَاء) – нора тушканчика.

«НаФаК» ім. (نَفَقٌ) – тунель, будь-який прохід в землі або в горі,  у якого є вхід та вихід.

«НайФаК» ім. (نَيْفَقٌ) – штани.

 

Ніфак (лицемірство) як термін Шаріату

Визначення: «Ніфак/Лицемірство» (نِفَاقٌ) – це зовнішня демонстрація прихильності Ісламу та виконання праведних справ, яке супроводжується внутрішньою невірою (куфром) та злом».

Дане явище називається «ніфаком», бо людина входить в Шаріат через одні видимі двері і виходить з нього через потаємні, непомітні для оточуючих двері.

Лицеміри (мунафіки) набагато гірші за тих, хто відкрито сповідує невіру (куфр). Всевишній Аллаг сказав:

إِنَّ الْمُنَافِقِينَ فِي الدَّرْكِ الْأَسْفَلِ مِنَ النَّارِ

«Воістину, лицеміри опиняться на самому дні пекла. І ти не знайдеш для них помічника!» (Коран 4:145).

يُخَادِعُونَ اللّهَ وَالَّذِينَ آمَنُوا وَمَا يَخْدَعُونَ إِلاَّ أَنفُسَهُم وَمَا يَشْعُرُونَ

فِي قُلُوبِهِم مَّرَضٌ فَزَادَهُمُ اللّهُ مَرَضاً وَلَهُم عَذَابٌ أَلِيمٌ بِمَا كَانُوا يَكْذِبُونَ

«Вони намагаються обманути Аллага й тих, які увірували, але ж насправді вони обманюють лише самих себе. Та не розуміють цього вони! Їхні серця хворі і посилить Аллаг цю хворобу! Чекає на них болісна кара — за те, що вони говорили неправду!» (Коран 2:9-10).

 

Види лицемірства (ніфака)

Лицемірство (ніфак) ділиться на два види: велике лицемірство (ніфак акбар) та мале лицемірство (ніфак асгар).

Вид перший: Велике лицемірство (ніфак акбар)

Велике лицемірство (ніфак акбар) – це лицемірство у переконаннях. Воно полягає в тому, що людина зовні проявляє себе як мусульманин, приховуючи при цьому невіру (куфр). Даний вид лицемірства (ніфака) повністю виводить людину з Ісламу. Людина, яка є лицеміром (мунафіком) за переконаннями, навіки залишиться в глибині пекельного полум’я. Аллаг охарактеризував лицемірів всіма можливими якостями, які тільки можуть бути притаманні злу, в Корані говориться, що вони істинні невірні (кафіри), у них немає Віри (Іману), вони знущаються з релігії та віруючих, насміхаються над ними, повністю схиляються на бік ворогів Ісламу, щоб брати участь з ними в боротьбі проти Релігії Аллага.

Такі люди існували в усі часи, особливо в ті періоди, коли Іслам набирав силу, і невірні не можуть протистояти йому відкрито. Вони зовні приймають Іслам або задля збереження своїх мирських інтересів, або, що ще гірше, задля шкоди та боротьби з мусульманами зсередини. Лицемір (мунафік) язиком стверджує, що вірить в Аллага, в Коран, в пророка (мир йому та благословення Аллага), в ангелів та Судний День, але в серці він все це вважає брехнею, він не вірить в Аллага, не вірить в те, що Він особисто промовив слова Корану, а потім послав його людству через пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага). Вони не прислухаються до застережень пророка (мир йому та благословення Аллага), не бояться покарання свого Господа.

Всевишній Аллаг розкрив нам їхню таємницю в Корані, і попередив віруючих, щоб вони були насторожі щодо лицемірів. На початку сури аль-Бакара («Корова») Аллаг (Великий Він та Славетний) згадав про ті групи, на які можна поділити всіх людей цього світу: віруючі (му’міни), невірні (кафіри) та лицеміри (мунафіки). Про віруючих Аллаг сказав в чотирьох аятах, про невірних – в двох аятах, про лицемірство – в тринадцяти аятах. Аллаг приділив багато уваги розповіді про лицемірів через їхню велику шкоду, саме вони завжди стають головною причиною всіх негараздів та спокус для мусульман, саме вони приносять всі біди людям Ісламу і намагаються ввести людей в оману. Невірний (кафір) не може завдати Ісламу такої шкоди, на яку здатний лицемір (мунафік), тому що останній входить у  довіру, знає таємниці, позиціонує себе як прибічник і навіть захисник Ісламу, але насправді він – відвертий ворог Ісламу. Вони, підмовлені своїми шайтанами, намагаються завдати шкоди Ісламу будь-якими способами, і часто вони користуються недалекістю деяких людей, щоб замаскувати свою шкідливу діяльність покровом благодіяння. Недосвідчені люди вважають їх людьми знання та доброчинності, але насправді вони люди неуцтва та розпусти.

 

Вид другий: Мале лицемірство (ніфак асгар)

Мале лицемірство (ніфак асгар) – це лицемірство у справах, тобто виконання якихось дій, які притаманні лицемірам (мунафікам), при наявності Віри (Іману) в серці та деяких інших діянь, як-то намаз, ураза тощо. Таке лицемірство (ніфак) не виводить людину з релігії, однак це наближує людину до цього. Людина, яка робить справи лицемірства, має Віру (Іман), але також вона має якусь частку лицемірства (ніфак), і якщо ця частка збільшиться і охопить її, то вона витіснить Віру (Іман), і вона стане абсолютним лицеміром (мунафіком). Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

أربعٌ مَنْ كُنَّ فيه كانَ منافقًا خالصًا ، ومن كانت فيه خصلة منهن كانت فيه خصلة من النفاق حتى يدعها ؛ إذا اؤتمن خان ، وإذا حدّث كذب ، وإذا عاهد غدر ، وإذا خاصم فجر

«Є чотири якості, той, в кому вони присутні, є абсолютним лицеміром, а в кому буде одна з цих якостей, в тому буде одна з якостей лицемірства, поки він не залишить її. Якщо йому довіряють, він обманює довіру, якщо каже, то бреше, якщо обіцяє, то порушує обіцянку, і якщо сперечаються, то відходить від Істини» (хадіс навели аль-Бухарі та Муслім).

Хто об’єднає в собі всі чотири якості, вказані в хадісі, той збере в собі достатньо зла для того, щоб вважатися істинним лицеміром (мунафіком) у справах. Той же, хто має одну з цих якостей, здобуває одну з якостей лицемірства (ніфака). Таке можливо, часом, в одній людині можуть бути присутні якості добра та зла, якості Віри (Іману) з одного боку та якості невіри (куфра) та лицемірства (ніфака) – з іншої. Така людина заслуговує нагороди від Аллага в міру своєї Віри (Іману) та покарання в міру свого лицемірства (ніфака).

Ібн аль-Кайїм (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) сказав: «Лицемірство в справах може мати місце в людині нарівні з основою Віри (Іман), але якщо це лицемірство стане домінуючим та повним, то така людина може повністю вийти з Ісламу»[1].

Тому треба усвідомлювати, що лицемірство (ніфак) може бути не лише у тих людей, які свідомо не вірять в ісламську Релігію. Лицемірство, тою чи іншою мірою, може бути притаманне і людям, які щиро усвідомлюють себе мусульманами та єдинобожниками. Наприклад, лінь при виконанні колективної молитви (намаз) в мечеті, є однією з ознак лицемірства, яка може вразити і декого з віруючих людей. Якщо якась справа названа лицемірством або ознакою лицемірів, то слід уникати цих ознак всіма шляхами, щоб не стати одним з них, тому що лицемірство – це дуже небезпечна якість. Сподвижники посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) боялися впасти в цю смуту та уникали будь-яких проявів лицемірства. Ібн Абу Мулейка сказав: «Я зустрів тридцять сподвижників посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), і всі вони боялися впасти в лицемірство».

Тому обов’язок кожного мусульманина полягає в очищенні свого серця від найменших проявів лицемірства так, як це робили сподвижники ісламської Умми. Мусульманин ніколи не повинен почувати себе в безпеці від лицемірства і завжди зобов’язаний прагнути до чистого Єдинобожжя в словах, справах та переконаннях.

 

Висловлювання сподвижників та вчених перших поколінь Ісламу, які говорять про їхній страх перед лицемірством.

Аль-Хасан аль-Басрі казав про лицемірство: «Боїться його лише віруючий (му’мін), а в безпеці від нього почуває себе лише лицемір (мунафік)».

Ібрагім ібн ат-Таймі казав: «Щоразу, коли я порівнював свої слова зі своїми справами, то боявся, що тим самим буду викривати себе у брехні».

Ібн Абу Мулейка сказав: «Я зустрів тридцять сподвижників посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), і всі вони боялися впасти у лицемірство, і ніхто з них не казав, що його Віра (Іман) подібна до Віри Джібріля та Мікаїля».

Аль-Хафіз ібн Хаджар аль-Аскаляні (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) сказав: «Найкращими зі сподвижників, яких зустрів ібн Абу Мулейка були: Айша, її сестра Асма, Умму Саляма, всі чотири Абдуллага (ібн ‘Умар, ібн Аббас, ібн ‘Амру ібн аль-‘Ас, ібн аз-Зубейр), Абу Гурейра, ‘Укба ібн аль-Харіс, аль-Місвар ібн Махрама, а також тих, хто краще них, таких як Алі ібн Абу Таліб та Саад ібн Абу аль-Ваккас. При цьому він рішуче стверджував, що всі вони боялися лицемірства в своїх справах. Від жодного зі сподвижників не передається нічого, що суперечило б цьому, і це виглядає як одностайна думка (іджма’)[всіх сподвижників]. Це так, тому що у справах віруючого може з’явитися щось таке, що забруднює праведні справи та суперечить щирості (Іхлясу). Однак страх сподвижників перед лицемірством не каже про те, що воно справді йшло від них, це було сказано як вказівка на їхню велику богобоязливість та обережність в справах релігії, хай буде задоволений ними Аллаг»[2].

Ібн аль-Кайїм сказав: «Відповідно до рівня Віри та знання в серці людини виникає страх перед тим, щоб не опинитися з числа цих людей (тобто лицемірів). Тому саляфи та проводирі цієї Умми відчували сильний страх за те, щоб не опинитися серед лицемірів. Умар[3] казав Хузейфі[4]: «Запитую тебе іменем Аллага, чи назвав посланець Аллага мене серед цих людей (лицемірів)? Хузейфа відповів: «Ні, і після тебе я більше нікого не буду виправдовувати». Він мав на увазі, що більше я не дозволю собі відкрити ці двері і давати людям позитивні характеристики (на основі своїх знань, отриманих від пророка). Сенс слів Хузейфи в тому, що ніхто, окрім Умара, не вільний від лицемірства».

Аль-Джаад Абу Усман сказав: «Я спитав у Абу Раджа аль-`Атаріді: «Серед тих сподвижників пророка (мир йому та благословення Аллага), яких ти зустрічав, чи зустрів ти тих, хто боявся б лицемірства? Аль-Джаад відповів: «Так, Хвала Аллагу, я зустрів їх достатньо. Однозначно, так! Однозначно, так!» А серед тих, кого зустрів аль-Джаад, був Умар ібн альХаттаб».

Аль-Хафіз ібн Раджаб аль-Ханбалі сказав: «Серед тих сподвижників, які просили у Аллага захисту від лицемірства (ніфака), були такі: Хузейфа, Абу Дарда, Абу Айюб аль-Ансарі. Щодо табіїнів, то серед них таких було багато. Ібн Сірін сказав: «Нічого я не боюся так, як цього аяту:

وَمِنَ النَّاسِ مَن يَقُولُ آمَنَّا بِاللّهِ وَبِالْيَوْمِ الآخِرِ وَمَا هُم بِمُؤْمِنِينَ

«Є серед людей такі, хто говорить: «Ми увірували в Аллага та в Останній День», — але ж насправді не вірують вони!» (Коран 2:8)»

Айюб казав: «Я боюся кожного аяту в Корані, в якому згадується про лицемірство». Муавія ібн Курра казав: «Умар боявся лицемірства! Так невже я можу почуватися в безпеці від цього?! Також існує дуже багато чудових висловів табіїнів на цю тему, а також висловлювань імамів [6] Ісламу. Імама Ахмада ібн Ханбаля спитали: «Що ти скажеш про людину, яка не боїться лицемірства (ніфака) в собі? Імам сказав: «Невже є ті, які відчувають, що їхня душа в безпеці від лицемірства?»[7]

І закриваючи тему, хотілося б згадати хадіс Ханзали аль-Усайїді (хай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Якось мене зустрів Абу Бакр і спитав: «Хто ти Ханзала?» Я відповів: «Ханзала скоїв лицемірство» Абу Бакр сказав: «Субхана-Ллаг! Що ти кажеш!?» Тоді я сказав: «Коли ми знаходимося у посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), він нагадує нам про Рай та про Пекло, так, наче ми бачимо це на власні очі, а коли ми йдемо від посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), то нас захоплюють дружини, діти, домашні справи, і ми багато що забуваємо». Абу Бакр сказав: «Клянуся Аллагом. І ми відчуваємо щось подібне». Тоді ми разом з Абу Бакром вирушили до посланця Алллага (мир йому та благословення Аллага) і увійшли до нього, і я знову сказав: «Ханзала скоїв лицемірство». Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Як же це?» Я сказав: «Коли ми знаходимося у тебе, о посланцю Аллага (мир йому та благословення Аллага), ти нагадуєш нам про Рай та про Пекло, так, наче ми бачимо це на власні очі, а коли ми йдемо від тебе, то нас захоплюють дружини, діти, домашні справи і ми багато що забуваємо». І посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ إِنْ لَوْ تَدُومُونَ عَلَى مَا تَكُونُونَ عِنْدِي وَفِي الذِّكْرِ لَصَافَحَتْكُمْ الْمَلَائِكَةُ عَلَى فُرُشِكُمْ وَفِي طُرُقِكُمْ وَلَكِنْ يَا حَنْظَلَةُ سَاعَةً وَسَاعَةً ثَلَاثَ مَرَّاتٍ

«Клянуся Тим, в чиїй руці моя душа, якби ви постійно перебували в такому стані, в якому ви знаходитесь при мені та в згадуванні [Аллага], то ангели потискали б вам руки, коли ви лежите на ваших ліжках і ходите по дорогах. Однак Ханзала, час від часу». І він повторив це тричі»(Хадіс навів Муслім).

Коментуючи цей хадіс, аль-Хафіз ібн Раджаб аль-Ханбалі сказав: «Оскільки сподвижники чудово усвідомлювали, що лицемірство (ніфак) – це протиріччя внутрішнього зовнішньому, то дехто з них боявся, коли їхня внутрішня зібраність серця, покірність, та м’якосердість, викликані настановами пророка, змінювалися захопленням родиною, дітьми та майном, коли вони поверталися до мирського життя. Вони боялися, що це є лицемірством (ніфаком)»[8].

Ці люди мали більш чисті серця, ніж наші серця, їхні душі були найбільш благочестивими душами цього світу. Ці люди найбільше шанували заповіді Аллага і були якнайдалі від меж забороненого. Маючи досконалі знання про свого Господа та побоюючись того Дня, коли вони постануть перед Ним, всі вони вважали свої гріхи великими, навіть ті гріхи, на які сьогодні мало хто звертає увагу. Так невже після них, хтось може вважати, що він в безпеці від лицемірства?!

На завершення прошу Аллага Всемогутнього та Всемилостивого дати нам всім корисні знання, вести нас шляхом Єдинобожжя та вберегти нас від багатобожжя, обдарувати нас міцною Вірою та огородити нас від невіри, дати нам розуміння в Його Релігії і зробити нас відданими рабами, вдячними своєму Творцеві. Просимо Аллага щирості в усіх наших словах та справах, думках та намірах. І звертаємося до захисту Аллага від лицемірства та легкодухості, від гріхів та помилок. Аллаг не все це здатний і Він наш Покровитель!

Хвала Аллагу, мир та благословення нашому пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

Абу Ясін Р. Маліков

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

[1] Див.: «Кітабу ас-Салят», стор. 59.

[2] Див.: «Фатх аль-Барі» (1/110-111).

[3] Умар ібн аль-Хаттаб – тесть пророка (мир йому та благословення Аллага), один з його найближчих сподвижників і другий праведний халіф.

[4] Хузейфа ібн аль-Яман – сподвижник пророка (мир йому та благословення Аллага) та хранитель його таємниць, єдиний сподвижник, якому посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) назвав поіменно мединських лицемірів.

[5] Див.: «Тарік аль-хіджратайн», стор.604.

[6] Імам – під цим словом маються на увазі видатні вчені Ісламу більш пізніх поколінь.

[7] Див.: «Фатх аль-Барі», ібн Раджаб, (1/178-179).

[8] Див.: «Фатх аль-Барі», ібн Раджаб, (1/111).

Leave a Reply