Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Символізм пустелі

Мудреці протягом вже багатьох століть помічають як та чи інша місцевість залишає відбиток на своїх мешканцях. Горяни не такі як ті, хто живе на рівнині, приморський край несе в собі свій особливий колорит, степ має своє забарвлення. Природні умови загартовують або, навпаки, розслаблюють людину і роблять її пасивною і ледачою. Одним словом, будь-яка місцевість має свою специфіку, яка неодмінно відбивається згодом на житті індивідів і спільнот.

Який же відбиток залишає на людях велична пустеля? Безмежне море піску, нескінченна далечінь, величезне небо над головою, тиша і занурення в свої думки і міркування над тим неосяжним і величним світом, який тебе оточує. Тому не дивує, що араби були майстрами слова, адже щоб описати величність пустелі, а точніше, той стан, який вона викликає, потрібні сильні і глибокі слова. Ці роздуми над великими творіннями як Сонце, Місяць, небеса і земля, зміна ночі і дня займають проникливі серця і вони намагаються осягнути задум цього всього. Це прекрасно відображено в Корані:

«Так Ми показали Ібрахіму (Аврааму) Царство Небес і землі, щоб він став одним з переконаних. Коли ніч покрила його своїм мороком, він побачив зірку і сказав: «Ось мій Господь!». Коли ж вона закотилася, він сказав: «Я не люблю тих, хто заходить. Коли він побачив місяць, який здіймається, то сказав: «Ось мій Господь!». Коли ж він закотився, він сказав: «Якщо мій Господь не поведе мене прямим шляхом, то я стану одним з тих, що заблукали. Коли він побачив сонце, що сходить, то сказав: «Ось мій Господь! Воно більше за інших ». Коли ж воно зайшло, він сказав: «О мій народе! Я не причетний до того, що ви долучаєте в співтовариші. Воістину, я (в своєму поклонінні) звернув лице своє до Того, Хто створив небеса і землю, (будучи) ханіфом [єдинобожником], і я — не з (числа) багатобожників». (Коран 6:75-79)

Авраам (мир йому) був сином пустелі, кочівником, пас свої стада на великих просторах, відчував дух пустелі і розмірковував щиро і наполегливо над творіннями і їх Творцем. У наведеній вище історії з Корану нібито промальовується ідеальний образ людини з чистою, незасміченою людською природою (фітрою) — вона чесна сама з собою, вона активна в пошуках правди, вона прониклива і готова приймати істину і слідувати за нею. Саме таку людину обрав Всевишній, щоб вона була прикладом для інших людей, символізувала той тип людини, яка найбільше відповідає людині.

Цивілізація, як продукт людської діяльності, і все те, що її наповнює (мистецтва, торгівля, архітектура, господарське життя, література, суспільні інститути) являє собою якийсь змодельований світ, в якому є певний порядок, є свої закономірності і логіка. Але! Це все ніби копія якогось істинного світу; світу, який створений Справжнім Творцем, адже людина може тільки компілювати і змінювати те, що вже є і далека від того, щоб створювати опорні елементи буття, як матерія, час, простір. Саме тому людина відчуває себе по-іншому в пустелі, вона нібито споглядає саму істину, без її спотворення через криве дзеркало людської цивілізації. Напевно, тому, араби віддавали своїх дітей з раннього віку на виховання годувальницям з пустелі. Ця доля не пройшла повз останнього пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), його забрала Халіма і виховала в пустелі, він куштував почуття свободи і чистоти буття. Важливий момент з усієї цієї історії те, що розповідь про «розтин грудей» і очищення серця Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), припадає саме на цей період. Єдинобожжя має прямий зв’язок з пустелею, більшість пророків, посланців вийшли саме з пустелі. Віри.

Коли ж ми звернемо погляд на багатобожжя, його природу і прояви, ми зауважимо, що воно завжди пов’язано з образами і ви не знайдете язичництва без певних образів, які сакралізуються і звеличуються; це всілякі статуетки, ікони, зображення, статуї та інше. Язичництво сакралізує саме буття і, відповідно, знаходить з цього буття те, що здається йому найпрекраснішим, піднесеним і «духовним». Але! Образ Творця не знає ніхто і Він приховав його по Своїй мудрості і, отже, створюючи образ «бога» людина зводить велику брехню на самого Творця! Це відбувається часто саме в середовищі цивілізації, вона наповнена образами як в минулому так і зараз. Цивілізація заволодіває увагою людини за допомогою мальованих або друкованих образів. На противагу цьому пустеля — вона далека від штучного світу цивілізацій і технологій, вона порожня і не має в собі тих численних образів, які витають у суспільстві.

Якщо людина живе в суспільстві, то воно впливає на неї. Вважає себе людина конформістом або нонконформістом, але суспільство обов’язково впливає на її свідомість. І якщо оточення, співтовариство хороше, то і вплив буде благим. Якщо ж звичаї суспільства гнилі і потворні, то і людина за інерцією буде такою ж. Тому, за часів випробувань (фітни) пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) радив віруючим віддалятися від людського суспільства, щоб їх не вразив той вірус, який поширився між людьми: Абу Саїд аль Худрі сказав: «Посланець Аллага (хай благословить його Аллаг і вітає) сказав: «Незабаром настануть часи, коли найкращим майном мусульманина буде вівця, яку він візьме на вершину гори і в місця де йде дощ, тікаючи задля порятунку своєї релігійності від нещасть». (аль-Бухарі, 7088)

Автор статті: Демур Ігор

Leave a Reply