Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Справжнє щастя

Що таке справжнє щастя і як його знайти? З аятів та хадісів, а також зі слів праведних попередників та мудрих вчених ми можемо чітко визначити, що вважається щастям насправді та які кроки треба зробити, щоб віднайти цей стан.

Кожна людина на землі бажає бути щасливою, незалежно від своєї релігійної приналежності. Незалежно від того, багатий він чи бідний, знатний чи простий — будь-хто хоче відчути себе щасливим. Важко знайти в душі людини таке ж невизначене, але заразом таке бажане прагнення, як прагнення до щастя. Мало хто з людей може дати універсальне та чітке визначення цьому поняттю. Хтось уявляє себе щасливим, якщо він буде лежати на пляжі острову Бора-Бора, безтурботно посьорбуючи коктейль… Хтось вважає, що щастя – мати гарну та слухняну дружину… Інший скаже, що щастя – це мати високооплачувану роботу або, навпаки, взагалі не працювати.

Але що ж насправді є щастям? Про це можна дізнатися лише у тих, хто вже досягнув щастя, і, більше того, перевершив в цьому інших.

Аллаг (Великий Він та Славетний) відправив своїх пророків та посланців, щоб зробити людей щасливими як в світі цьому, так і в Наступному. Пророки, подібно до лікарів, зцілювали людей від хвороб нещастя, виписували їм відповідні рецепти, давали рекомендації та вели їх до добробуту та щасливого життя. Відомо, що успішний лікар сам повинен бути далі за всіх від тієї хвороби, від якої лікує інших. З цього можна зробити висновок, що найбільш щасливими людьми були пророки та їхні сподвижники. І це безперечно так.

Хтось може заперечити й сказати: «Адже на долю пророків та праведників випадали найскладніші випробування: пророків ображали, виганяли та вбивали, на тілі деяких зі сподвижників не було живого місця від тортур, яких вони зазнавали через свою віру. Чи був щасливий Біляль, коли його виводили в пустелю посеред дня, кидали на розпечене каміння, придавлювали великим каменем згори та били батогом, вимагаючи відмовитися від віри? Чи був щасливий Аммар ібн Ясір, на очах в якого вбили його батька та матір, а самого замучили настільки, що він змушений був на словах відмовитися від віри, залишаючись відданим Ісламу в серці? Чи були щасливі сподвижники Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага), коли змушені були кинути свої домівки, свої родини, свою батьківщину та майно, тікаючи від утисків, яких вони зазнавали на своїй батьківщині, шукаючи притулку та порятунку в чужих краях? Якби ми могли подивитися на воїнство сподвижників Пророка сьогодні, то побачили б, що багато хто з них мав різні каліцтва, отримані в процесі боротьби за віру. У когось не було руки, у когось ноги, хтось позбавлений ока, у когось немає носу, а в інших від важких переходів без гарного спорядження відвалювалися нігті на ногах. Багато хто з них гинув далеко від родини та близьких, і був похований у невідомих могилах. З чотирьох праведних халіфів [1] лише один помер природною смертю, а всі три його послідовники були підступно вбиті. Чи велике щастя?»

Ми відповімо: «Так!» Якби ці люди не були щасливими, вони ніколи не змогли б зробити щасливими інших людей. Адже до Ісламу Біляль ібн Рабах був одним з сили-силенної чорношкірих рабів, чия доля ніколи і нікого не хвилювала, ніхто не записував їхні біографії, ніхто не цікавився їхнім ім’ям. Але саме щастя, солодкість якого Біляль відчув у своїй вірі, допомогло йому вистояти. Бажання будь-що зберегти це щастя допомогло йому звеличитися над своїми мучителями та сміятися з їхнього безсилля. Саме наявність духовної насиченості та внутрішнього багатства давало можливість сподвижникам йти на зустріч небаченим труднощам, долати перешкоди, які іншим здаються нездоланними, і досягати цілей, які здаються нездійсненними. Вони брали одну тугу за іншою, знаходячи щастя в тому, що вони робили, і в тому, що їм доводилося терпіти. Пам’ять про цих великих людей зігріває серця мільярдів людей протягом всіє історії, вони стали живими прикладом того, на які вчинки здатні люди, якщо вони по-справжньому щасливі.

Щастя – це слово, яке легко та приємно вимовляти, воно викликає лише позитивні емоції в серці будь-якої людини. Це особливе почуття, яке виражається в духовному спокої, коли серце відкрите та безжурне, а сумління спокійне. Кожен бажає в своєму житті досягти такого стану душі. Але, як ми вже сказали, більшість людей бачать щастя геть в інших речах, а, відповідно, йдуть хибним шляхом, бажаючи його досягти, і вони ніколи не прийдуть до шуканої мети. Тому що верх їхніх прагнень завжди обмежений межами ближнього світу, все їхнє життя проходить у пошуку швидкоплинних благ, які рано чи пізно зникнуть. Йдучи таким шляхом, людина йде проти свого єства, проти своєї природи, адже вона від початку створена для життя в Раю і не задовольниться нічим, окрім Раю. Щодо цього світу, то найвище щастя цього світу – це усвідомлення правильності свого шляху, який веде до щастя вічного. Як сказав один арабський поет:

«Той, хто тіло своє гнітить! Відчайдушно йому прислуговуючи!

Ти обтяжуєш себе справами, що ведуть до явної втрати.

Звернися до душі, доведи до досконалості її прекрасні якості.

Адже ти душею своєю людина, а не тілом».

Якби щастя було в багатстві, то Карун [2] був би щасливий, якби воно полягало у владі, то щасливим був би Хаман, міністр Фараона. Але щастя не може бути в тому, що приречене на загибель. Істинне щастя міститься в підкоренні Аллагу, вічно Живому, і у відмові від гріхів, тому що саме так досягається безмежний успіх праведників. Аллаг сказав:

«І хто буде віддалений від вогню та буде введений до раю, той і матиме успіх» (Коран, 3:185).

Істинне щастя – це коли людина йде прямим шляхом істини, йде за благородним Посланцем (мир йому та благословення Аллага), боїться Аллага як зовні, так і в глибині душі, на людях та залишаючись на одинці з собою. Так вона досягає успіху та щастя в обох світах.

Вельми небагато людей мають знання про сутність щастя і працюють задля його досягнення. Ці одиниці зробили своє ближнє життя поромом, на якому вони рухаються до свого майбутнього Вічного Життя, і жодні прикраси та мішура цього світу не відволікають їх від наміченого маршруту. Аллаг (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Хто бажає земного життя та його прикрас, тим Ми відплатимо повною мірою за їхні вчинки в ньому, і тут не будуть недооцінені вони!

Вони — ті, які не отримають у наступному житті нічого, крім вогню. Марні зусилля їхні нині й даремне те, що роблять вони!» (Коран, 11:15-16).

Також Всевишній Аллаг сказав:

«Хто бажав [благ] нинішнього життя, то дарували Ми йому те, що хотіли, й дарували, кому хотіли. А потім Ми скинули його в пекло, де буде він принижений та розбитий!

А хто прагнув життя наступного, докладав до цього належних зусиль і був віруючим, то його зусилля винагородять!» (Коран, 17:18-19)

«Хто прагне врожаю наступного життя, тому Ми збільшимо його врожай; а хто прагне врожаю земного життя, Ми даруємо його, але йому не буде частки в наступному житті!» (Коран, 42:20).

З даного аяту ми бачимо, що людина, яка шукає вищого щастя в наступному Житті, обов’язково його досягне, адже Аллаг обіцяв, що не лише дасть їй те, що вона шукає, але й збільшить це у рази. Тому ж, для кого межею бажань та щастя є блага цього світу, також буде виділена якась частка того, до чого він прагнув, але все це не  довговічно, і кінець буде гірким.

Всі люди прагнуть щастя, але не всі його досягають, при тому, що щастя не є виключною можливістю, яка доступна лише для обраних. Кожен зі створених Аллагом людей має той набір засобів – моральних, духовних та фізичних, які можуть зробити його щасливим. Різниця лише в тому, що хтось бажає бути щасливим, а хтось лише мріє про це. Якщо людина справді прагне щастя, то працює над собою, йде до щастя з упертістю та старанням, дотримується правил, вживає відповідних заходів, просувається правильним шляхом. Якщо хтось думає, що щастя це якийсь дарунок, який дається без певних дій, то це можна назвати лише витанням у хмарах нездійсненних бажань.

Хто бажає зробити щастя реальністю свого життя, повинен дотримуватися певних правил, за допомогою яких він стане щасливим в обох світах. Шейх Абдуррахман ас-Сааді (хай обдарує його Аллаг своєю милістю) згадав деякі з засобів досягнення щастя в своїй книзі «Корисні засоби для досягнення щасливого життя»[3]:

 

1) Віра та праведні справи

Аллаг (Святий Він та Звеличений) сказав:

«Чоловікам і жінкам, які робили добро й були віруючими, Ми неодмінно даруємо прекрасне життя. І Ми неодмінно винагородимо їх за те найкраще, що вони робили!» (Коран, 16:97).

«Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним.

А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!» (Коран, 20:123-124).

Прекрасне благодатне життя дається тим, хто має Віру, хто робить праведні справи. Щодо інших людей, то навіть якщо в них є можливість насолоджуватися великою кількістю мирських благ, вони почуваються скрутно та незадоволено. Це тому, що вісь, навколо якої обертається щастя та спокій людини, проходить через її серце.

І, навпаки, якщо Віра укоріниться в серці та прагнутиме винагороди Всевишнього Аллага та Раю, приготованому для праведників, то яким би важким не було життя людини в цьому світі, які б випробування не випадали на її долю, вона почуватиметься щасливою завдяки своїй Вірі та добрим справам.

Імам Ібн аль-Кайїм згадував слова свого вчителя, видатного вченого Шейх-уль-Іслама ібн Таймійї (хай обдарує його Аллаг своєю милістю), він казав: «Істинно, в цьому світі є сад, хто не увійде до нього тут (в цьому житті), той не увійде й в райські сади»[4].

Також він казав: «Що можуть зробити зі мною мої вороги? Воістину, мій сад – весь у мене в серці, якщо я йду, він іде зі мною, ми ніколи не розлучаємось. Якщо мене посадять у в’язницю, то це для мене усамітнення, якщо вб’ють, то смерть на шляху Аллага (шагада), а якщо проженуть мене з країни, то це для мене туристична поїздка».

Коли за наклепом сектантів та розкольників Ібн Таймійю справді арештували та посадили до в’язниці, його провели до в’язничної фортеці, він увійшов, подивився на своє місце позбавлення волі та сказав: «Зведуть між ними стіну із ворітьми, всередині якої милість, а назовні — кара!» (Коран, 57:13). Пізніше, вже перебуваючи у в’язниці, він казав: «Якби я міг всю цю фортецю заповнити золотом, то, на мою думку, і тоді б я не міг віддячити їй за цю милість. В’язнем є той, чиє серце ув’язнене й не пам’ятає про Аллага, а полонений – той, хто знаходиться в полоні своїх бажань».

Ібн аль-Кайїм казав про нього: «Клянуся знанням Аллага, я ніколи не бачив людину, яка була б більш щаслива в своєму житті, ніж він. Не дивлячись на те, що вчитель жив у дуже важких умовах, він був щасливіший за всіх. Я не бачив більш великодушної людини, нікого, чиє серце мало б таку саму силу, і хто був би настільки ж життєрадісним. Свіжість задоволення завжди відображалася у нього на обличчі».

 

2) Благодіяння щодо творінь Аллага

Роблячи добрі справи та допомагаючи іншим людям і навіть тваринам, людина сама стає краще та щасливіше, очищає свою душу, отримує заряд радості та позитивних емоцій, відводить від себе смуток, скорботу та переживання. Аллаг поводиться з нами так само, як ми поводимося з Його рабами. Імам Ібн аль-Кайїм казав:

«До того, хто проявляє м’якість до рабів Аллага, проявить м’якість сам Аллаг, хто робить людям добро, тому і Аллаг зробить добро, хто щедрий до людей, до того і Аллаг буде щедрий, хто приносить користь людям, тому і Аллаг принесе користь, хто приховає помилки та провини людей, того і Аллаг приховає, хто утруднює людям шлях до благ Аллага, тому і Аллаг утруднить шлях до своїх благ, хто був милостивий до людей, до того і Аллаг проявить Свою милість, хто поводився з творіннями Аллага якимось чином, таким чином і Аллаг буде поводитися з цією людиною як в цьому світі, так і в Наступному. Допомоги Аллага буде достатньо для людини, поки ця людина буде приносити користь Його творінням» (кінець слів Ібн аль-Кайїма). Всевишній Аллаг сказав:

«Немає добра в більшості їхніх потаємних розмов, якщо тільки вони не будуть закликати до милостині, добра чи миру поміж людьми. І хто зробить це, прагнучи до вдоволення Аллага, тому даруємо Ми велику винагороду!» (Коран, 4:114).

 

3) Зайнятість якоюсь справою або корисною наукою

Людина повинна мати в житті якусь корисну справу, в якій вона знаходить спокій, яка їй подобається, яка їй полегшена і її завжди хочеться робити. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Дійте, і кожному буде полегшено те, для чого він створений»[5].

Зайнятість улюбленою справою заспокоює людину, розслабляє нерви, розсіює неспокій, душа відчуває комфорт та радість, з’являється активність та життєрадісність. Аллаг створив людину живою, що припускає рух та дію, це відповідає її природі. Бездіяльність – доля бездушних предметів, а вподібнюючись до них, людина вмирає духовно. Інертність та бездіяльна життєва позиція є головними причинами депресій, занепокоєння, переживань та духовної слабкості.

Якщо ж мусульманин зможе своєю улюбленою справою принести користь своїй релігії та своїм єдиновірцям, то віддача від цього буде набагато більшою, адже Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Воістину, Аллаг буде допомагати Своєму рабу доти, доки той буде допомагати своєму брату»[6].

 

4) Зайнятість насущними справами

Людина повинна зосередити всі свої думки на реальних справах та подіях, які відбуваються в теперішньому часі, полишити страх перед майбутнім та сум за минулим.

Людина не повинна жити у страху перед майбутнім, тому що майбутнє ще не існує, а отже, не розумно боятися того, чого немає. Також не слід жити в своєму минулому, постійно згадуючи про те, що було, і сумувати за минулими втратами. Живучи таким чином, людина знаходиться в нереальному світі, вона забуває, що вирішальну роль грає лише теперішнє.

Минуле дає нам лише досвід, який ми повинні використати сьогодні, а майбутнє дає нам цілі, над досягненням яких ми повинні працювати зараз.

Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Прагни до того, що приносить тобі користь, шукай допомоги у Аллага і не слабшай (не опускай руки). Якщо тебе спіткає біда, то не кажи: «О, якби я зробив ось так, то було б так», але скажи: «Це Передвизначення (Кадар) Аллага, як Він побажав, так і зробив. Адже слово «якби» відкриває можливості для справ шайтана»[7].

В цьому хадісі Пророк (мир йому та благословення Аллага) наказав діяти, і робити це з повною рішучістю досягти мети, не проявляючи слабкості та нерішучості. При цьому не треба бути самонадійним, завжди треба звертатися по допомогу до Господа світів, адже лише Він полегшує справи і з милості Своєї перетворює будь-які труднощі в легкість. Також Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) застеріг від марних поразкових виразів, на кшталт: «якби…». Ці слова не несуть в собі жодної користі, адже минуле вже не змінити, але вони шкодять теперішньому, оскільки паралізують волю людини, відволікаючи людину від насущних проблем та шляхів їхнього вирішення.

Все, що ми можемо зробити – ми можемо зробити лише сьогодні.

 

5) Часте згадуваннч Аллага

Що може бути краще, ніж поминання Аллага, коли мова йде про спокій душі?! Щоразу, прославляючи Аллага, звеличуючи Його священні імена, ми зближуємося з Ним, здобуваємо силу та впевненість. Ми згадуємо, що у нас є турботливий Господь, який веде нас у цьому житті, який наділив нас незліченими багатствами та дарунками. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«Воістину, Аллаг збиває зі шляху, кого побажає, та веде прямим шляхом того, хто до Нього навертається, тих, які увірували й знайшли спокій для своїх сердець у згадуванні Аллага!» Хіба ж не в згадуванні Аллага знаходять спокій серця?» (Коран, 13:27-28).

Згадуючи Аллага, ми пам’ятаємо про те, що ми не одинокі, що допомога Його близька, і це робить нас сильніше. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Хто згадає Аллага про себе, того й Аллаг згадає про себе. Хто згадає Аллага на зборах, того Аллаг згадає на зборах кращих за ті, на яких Його було згадано».

Чи може бути нещасною людина, яку Аллаг згадує на зборах своїх наближених та чистих ангелів? Яке ж щастя може бути більшим, ніж усвідомлення того, що твоє ім’я згадується при Господу світів серед тих, хто прославляє, а не серед нечестивців, про яких Аллаг сказав:

«Не будьте ж такими як ті, хто забув Аллага. Він змусив їх забути самих себе! Вони і є нечестивцями!» (Коран, 59:19).

 

6) В мирських питаннях треба дивитися на того, хто нижчий за тебе

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) вчив нас не піддаватися спокусам ближнього світу, не заздрити людям, а навпаки – цінувати дані нам блага. Краще за все цьому сприяють роздуми про становище тих людей, які мають меншу частку матеріальних благ, ніж ми. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Дивіться на тих, хто нижчий за вас, і не дивіться на тих, хто вищий за вас, це більш гідно, щоб не були знехтувані милості Аллага»[8].

Також Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) вчив нас згадувати про дари, якими Він нас оточив, і про те, як багато нам дано в порівнянні з іншими людьми. Він сказав:

«Якщо хтось побачить людину, яка потрапила в біду, і скаже: «Хвала Аллагу, який дарував мені достаток та позбавив мене того, чим випробував тебе[9] і дав мені великі переваги над багатьма з тих, кого Він створив», — того не торкнеться дана біда, якою б вона не була»[10].

Якщо людина почне дивитися на тих, кому дано менше, то буде сильніше цінувати те, що має, буде більше дякувати Аллагу і менше скаржитися на своє становище. Пам’ятаючи про дари Аллага, людина забуває про свої печалі та біди, що, звісно, робить її життя щасливішим.

 

7) Шукай позитивне, уникай негативного

Окрім всього іншого, людина сама завжди повинна знаходитися у пошуках всього доброго та позитивного, уникати всього, що наганяє печаль та скорботу. В багатьох хадісах Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) вчив своїх сподвижників шукати та прагнути до того, що приносить радість їм та оточуючим їх людям. Він вчив їх дарувати людям посмішку, зустрічати їх з привітним обличчям, розповсюджувати поміж себе слова привітання (салям), дарувати один одному подарунки, говорити приємні слова, робити компліменти, уникати грубощів, одягатися гарно, доглядати за чистотою тіла та умащуватися парфумами. Макхуль аль-Хузалі казав: «Той, хто одягає чистий одяг, менше переживає, а у того, хто добре пахне, додається розуму». Пророк (мир йому та благословення Аллага) повертаючись з важких військових походів, наказував своїм воїнам одягати найкращий та найгарніший одяг перед входом в рідне місто, щоб постати гідно перед своїми братам у вірі та родинами, тим самим приносячи задоволення їм та собі.

Цей пункт не дає порад робити якісь конкретні дії, тому що смаки людей відрізняються, кожну людину радує щось своє та засмучає щось своє. Порада полягає в тому, що мусульманин завжди прагне та шукає те, що йде йому на користь, і уникає того, що завдає йому шкоди. Людина повинна налаштовувати себе на життєрадісний лад, в якій би ситуації вона не перебувала, та ігнорувати погані, дурні думки та спогади, які послаблюють її налаштування, навіюють смуток та роз’їдають серце. Це постійний пошук кращого, робота над собою, яка полягає в самостійній стимуляції гарного настрою, за допомогою Аллага. Як і в усіх інших справах, кращим засобом є молитва. Умар ібн аль-Хаттаб (хай буде задоволений ним Аллаг), звертаючись до Аллага з молитвою, казав: «О Аллах, якщо Ти записав мене нещасним, то відтепер запиши мене серед щасливих».

 

8) Серйозність думок та відмова від витання у хмарах

Мусульманин повинен виховувати в собі міцне, стійке серце, спрямоване на серйозні, реалістичні справи. Йому слід уникати наївних  мрій, непідкріплених серйозними намірами та справжніми діями. Є такий тип людей, представники якого постійно чогось хочуть, але ніколи нічого не роблять задля того, щоб їхні мрії справджувалися. Такі люди живуть в своєму ілюзорному світі вічних «хотінь» та нездійсненних мрій, і коли життя ставить їх на місце, вони відчувають великий дискомфорт. Вони більш за все схильні до меланхолії, депресій та безсилля. Аллаг створив цей світ і встановив в ньому причинно-наслідкові зв’язки, отже, одних лише бажань ніколи ще не було достатньо, щоб прийти до результату. Також слід уникати всього надуманого, безпідставних страхів, необґрунтованих страхів. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«І це не залежить від ваших бажань чи бажань людей Писання. І хто чинить зло, тому відплатять тим же, і не знайдеться йому, окрім Аллага, ні покровителів, ні помічників!

І хто не робив би добрих справ, віруючий чоловік чи віруюча жінка, то увійдуть вони до раю, і не вчинять із ними несправедливо навіть на плівку із кісточки фініка» (Коран, 4:123-124).

Так буде в світі Наступному, так відбувається і в цьому світі. Мрії не дають результату, результат приносять тільки реальні дії. І якщо наші справи щирі та правильні, то вони приносять добрі плоди. Якщо ж справи погані, то й плоди їхні будуть відповідними.

 

9) Уповання на Аллага

Уповання на Аллага, надія на Нього, усвідомлення того, що є Великий, Всемогутній, Щедрий, Милостивий Творець, на якого можна покластися, якому можна довіритися в усьому – все це приносить в життя людини впевненість, дає їй сили та додає оптимізму. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«Тому, хто покладає сподівання на Аллага, достатньо Його» (Коран, 65:3).

Коли людина не потребує нікого, окрім Аллага, вона вільна та незалежна. Ніхто не буде заперечувати, що свобода та незалежність є одними з найважливіших компонентів щасливого життя.

Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«А коли щось вирішиш, то покладай сподівання на Аллага!» (Коран, 3:159).

Аллаг любить тих, хто уповає на Нього, сподівається та довіряє Його слову, знаючи, що Всевишній ніколи не порушує Своєї обіцянки. Хіба може бути нещасною людина, яку любить Великий Аллаг?!

 

10) Пам’ятай про те, що маєш

Якщо з людиною трапилась біда, вона почуває себе нещасною, її мучать неспокій та страхи ймовірних втрат, нехай порівняє свої втрати, з тими дарами Аллага, якими вона досі продовжує користуватися. Людина побачить, як багато благ її оточує і в якому добробуті вона живе, тоді її серце заспокоїться, душа стане світлою, поганий настрій відступить.

Людині переважно не треба шукати щастя, воно вже у неї є, його просто треба визнати і погодитися з його наявністю. Щастя не падає з неба подібно метеориту, щастя – це чесне визнання того, що вже є у кожного з нас, це наше ставлення до тих незліченних благ, якими нас оточив наш турботливий Творець.

«Він дарував вам усе, що ви просили. Якщо ви почнете рахувати милості Аллага, то не перелічите їх. Воістину, людина — несправедлива й невдячна!» (Коран, 14:34).

Чим більше людина розуміє своє щастя та усвідомлює безцінність тих благ, якими її обдарував Всевишній Аллаг, тим більше щастя їй дається. Щира вдячність з волі Аллага генерує ще більше щастя, в той час як невдячність веде людину до страждань та важких наслідків. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

«Ось ваш Господь сповістив: «Якщо ви будете вдячними, Я дарую вам іще більше! А якщо ви будете невдячними, то Моє покарання суворе!» (Коран, 14:7).

«Згадуйте Мене, і Я буду згадувати вас. Дякуйте і не будьте невдячними!» (Коран, 2:152).

На завершення хотілося б відмітити, що цей світ ніколи не може стати джерелом повного та абсолютного щастя, тому що він лише тимчасова обитель людства, створена не для насолоди, а для випробовування. Але навіть тут Всевишній Аллаг зі своєї безмежної доброти та милості дав нам багато. Істинне, повне та безкінечне щастя лежить за межами цього життя, воно простирається у вічність та приготоване тим, хто змирився перед Аллагом в своїй душі, полюбив Його всім своїм серцем, підкорився Йому в усіх своїх справах і словах, довірився Йому повністю та без остачі, пішов за Його Пророком та завершив свій життєвий шлях, будучи відданим Аллагу мусульманином. У зв’язку з цим треба відмітити, що такі протилежні поняття як «щастя» та «нещастя» згадуються в Корані лише в одному місці, де дається однозначна відповідь на питання «де повинна людина шукати справжнє щастя і що слід вважати справжнім горем?»

«Коли настане той День[12], жодна душа не буде говорити, крім як із Його дозволу. Будуть серед них нещасні й щасливі.

Щодо тих, які будуть нещасні, то вони опиняться у вогні. Чекає там на них плач і стогін.

Вони будуть там довіку, доки існуватимуть небеса й земля, якщо Господь твій не побажає чогось іншого. Воістину, твій Господь робить те, що побажає!

Щодо тих, які будуть щасливі, то вони опиняться в раю. І вони будуть там довіку, доки існуватимуть небеса й земля, якщо Господь твій не побажає чогось іншого[13]. Невичерпний цей дарунок!» (Коран, 11:105-108).

Просимо Аллага Великого та Славного допомогти нам досягти щастя в обох світах, полегшити нам шлях в цьому житті, зробити його приємним та корисним, а також дарувати нам успіх у наступному Житті і поселити нас в Садах Благополуччя.

О Аллаг, приведи до ладу для нас нашу релігію, яка слугує нам захистом в усіх наших справах, приведи до ладу наше мирське життя, в якому ми живемо зараз, і приведи для нас до ладу Світ Вічний, куди ми повернемося. О Аллаг, зроби так, щоб життя лише додавало нам всякого блага, а смерть стала відпочинком від всякого зла!

Хвала Аллагу, Господу світів. Мир та благословення Посланцю Аллага, а також його родині та всім його сподвижникам.

Уклав: Абу Ясін Руслан Маліков

Коректор тексту: Тамкін Р.Г.

Канонічна редакція: М. Карімов

Для сайту — www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Чотири праведні халіфи: це найближчі сподвижники Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), які після його смерті почали керувати ісламською державою. Це: 1) Абу Бакр ас-Сиддік, 2) Умар ібн аль-Хаттаб, 3) Усман ібн аль-Аффан, 4) Алі ібн Абу Таліб.

[2] Див.: Коран, сура «Розповідь» 28: 75-82, сура «Павук» 29: 39, «Той, хто дарує прощення» 40: 23-24.

[3] «Аль-Васаїль аль-муфіда фі аль-хаяті ас-саида» (الوسائل المفيدة في الحياة السعيدة)

[4] Мається на увазі Іман (Віра), яка дає щиро віруючим людям спокій, солодкість та справжню насолоду.

[5] Хадіс навів аль-Бухарі.

[6] Хадіс навів Муслім.

[7] Хадіс навів Муслім.

[8] Хадіс навів Муслім.

[9] Ці слова не слід промовляти вголос безпосередньо людині, яка страждає, оскільки це посилить її страждання.

[10] Хадіс навів ат-Тірмізі.

[11] Мова йде про Рай.

[12] Тобто, День Суду.

[13] Виключення складатимуть ті, які дотримувалися Єдинобожжя, вірували в Аллага та виконували свої незаперечні обов’язки, але при цьому скоювали гріхи, вони не будуть перебувати у Пеклі вічно, а перебуватимуть там в міру своїх гріхів. Також вони складають виключення і серед мешканців Раю, тому що вони зайдуть до Раю пізніше людей не обтяжених гріхами, і тому їхня вічність в Раю не буде такою ж повною, як у людей, що увійшли в свої райські обителі одразу після Судного Дня.

Leave a Reply