Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Уроки Рамадану (День 27-й)

Тавхід та істігфар
займають найвеличніше положення в житті віруючого. Тавхід – це право
Всевишнього Аллага (Святий Він та Великий) на своїх рабів. Це те, для чого були
створені люди та джини. Як сказав Всевишній Аллаг:

وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ

«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені» (сура 51, аят 56).

Тавхід є основою, на якій будуються всі діяння. І без тавхіду будь-які діяння не принесуть користі людині ані в цьому житті, ані в Наступному житті, якими б великими вони не були. Тавхід – це те, на чому будується релігія Іслам. Тавхід – це «ля іляга ілля Ллаг». Що це означає? «Ля іляга ілля Ллаг» означає, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага. Тому всі поклоніння є виключним правом Всевишнього Аллага. І будь-який вид поклоніння, який був зроблений не Аллагу, буде відкинутий, і це є великим багатобожжям.

Другою важливою річчю є аль-істігфар. Що таке аль-істігфар? Істігфар – це арабське слово, яке означає випрошування прощення у Всевишнього Аллага. Випрошування прощення за гріхи, за погані вчинки, за помилки, за непослух. Якщо людина полишила якісь обов’язкові речі, якими зобов’язав її Аллаг, то вона просить у Аллага прощення, сподіваючись на милість Всевишнього. Або людина скоїла якісь гріхи, і вона щиро просить прощення у Аллага, всім серцем скеровуючи свою мольбу до Всевишнього Аллага. Але за словами людини мають йти діяння, тобто мало попросити прощення, сказавши: «О Аллаг, пробач мене», людина ще повинна виправити себе. Адже якщо будуть просто слова без дій, таке прохання про прощення не буде прийняте Всевишнім Аллагом. Тобто людина повинна щиро покаятися у скоєному та виправитися, мати непохитний намір більше до цього не повертатися.

Тавхід – це те, заради чого були створені люди та джини, це те, заради чого був створений Рай та Пекло, заради чого Аллаг посилав Свої Книги та відправляв Своїх пророків. Як сказав Всевишній Аллаг в Корані:

وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ

«Наказав вам Господь твій не поклонятися нікому, крім Нього, а також ставитися якнайкраще до батьків» (сура 17, аят 23).

І сказав Всевишній Аллаг:

وَمَا أَرْسَلْنَا مِن قَبْلِكَ مِن رَّسُولٍ إِلَّا نُوحِي إِلَيْهِ أَنَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا أَنَا فَاعْبُدُونِ

«Ми не відсилали раніше за тебе жодного посланця, не відкривши йому: «Немає бога, крім Мене! Тож поклоняйтеся Мені!» (сура 21, аят 25).

Як бачимо, тавхід є найвеличнішою основою.

Раб визнає свій гріх, свою недбалість, свої погані діяння, він знає, що ніхто його не пробачить, окрім Всевишнього Аллага. Тому раб потребує випрошування прощення. Істігфар – це те, чим відрізнялися всі пророки та всі посланці, від Адама (мир йому) до Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), як про це згадав Всевишній Аллаг в Корані. Якщо пророки та посланці потребували прощення Всевишнього Аллага, то що казати про нас, про простих людей? Безперечно, ми потребуємо цього це більше. Ми потребуємо того, щоб Всевишній Аллаг (Святий Він та Великий) пробачив нас, щоб Він прийняв наше каяття, щоб Він допоміг нам виправити наші діяння. Що ж сказати про людей, які постійно скоюють гріхи, постійно чинять непослух Всевишньому Аллагу? Вони як ніхто потребують випрошування прощення в Аллага. Істігфар не може бути лише на язиці. Неможна проста сказати «Аллаг, пробач мене», і при цьому робити те, що ти робив із забороненого, або полишати те, чим зобов’язав тебе Всевишній Аллаг, як молитва, піст, хадж, закят. Полишення гріха – це обов’язкова умова каяття. Якщо ти своїм гріхом завдав шкоди комусь з творінь Аллага, то ти маєш це виправити, вибачившись або владнавши це в інший спосіб. Тільки тоді твоє випрошування прощення буде прийняте Всевишнім Аллагом.

Тому раб безперечно має потребу в цих речах, і одне без іншого не буде дійсним. Тавхід, єдинобожжя, те, що лише Всевишній Аллаг гідний поклоніння і ніхто, крім Нього. І істігфар, випрошування прошення у Всевишнього Аллага. Як сказав Всевишній Аллаг в Корані:

فَاعْلَمْ أَنَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَاسْتَغْفِرْ لِذَنبِكَ وَلِلْمُؤْمِنِينَ وَالْمُؤْمِنَاتِ

«Тож знай, що немає бога, крім Аллага, проси прощення за свій гріх, за гріх віруючих чоловіків і жінок» (сура 47, аят 19).

В першій частині аята Аллаг саме каже про тавхід, про ту велику основу, про яку ми нагадали сьогодні. У другій частині аята Аллаг говорить віруючому, щоб той просив у Нього прощення – це і є друга основа – істігфар.

В Корані багато аятів з подібним сенсом. Розповідаючи історію пророка Юнуса, Всевишній Аллаг сказав:

فَنَادَى فِي الظُّلُمَاتِ أَن لَّا إِلَهَ إِلَّا أَنتَ سُبْحَانَكَ إِنِّي كُنتُ مِنَ الظَّالِمِينَ

«але в темряві він заголосив: «Немає бога, крім Тебе! Преславний Ти! Воістину, я був несправедливим!» (сура 21, аят 87).

Перша частина цього аята لَّا إِلَهَ إِلَّا أَنتَ سُبْحَانَكَ – це тавхід, а друга частина إِنِّي كُنتُ مِنَ الظَّالِمِينَ – це визнання свого гріха та випрошування прощення за нього, щоб Аллаг позбавив труднощів та покарання. І, як ми знаємо, Всевишній Аллаг прийняв каяття Юнуса та позбавив його біди, в якій він опинився.

Тому тавхід та істігфар є особливістю віруючих. Віруючі в кінці будь-якої справи просять у Аллага прощення, після завершення обов’язкових молитов вони просять прощення у Всевишнього Аллага, після завершення зборів вони також просять прощення у Всевишнього Аллага. Чому вони так роблять? Для того, щоб спокутувати свої недоліки, свої недогляди, свої помилки, яких припустилися. Можливо, на цих зборах вони не згадували Всевишнього Аллага або провели їх у суперечках, порожніх розмовах тощо.

Просимо Всевишнього Аллага, щоб Він зробив нас з числа тих, хто багато просить у Нього прощення, з числа тих, хто кається. Просимо Всевишнього Аллага, щоб Він прийняв наші благі справи, щоб Він прийняв наш піст, наші зікри, нашу молитву, наші дуа, наші нічні молитви, щоб зробив Коран доводом за нас, а не проти нас.

Цикл лекцій «Уроки Рамадану»

Абу Закарія

Leave a Reply