Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Вдоволення

Хвала Аллагу, Господу світів! Він відправив Свого Пророка з правильним керівництвом та ясною істиною, возносимо Йому хвалу за Його безмежні дари.

І свідчимо, що немає іншого божества, гідного поклоніння, окрім Нього, немає у Нього співтоваришів та партнерів. Свідчимо, що наш Пророк Мухаммад – раб Аллага та Його посланець, проводир всього людства.

Просимо Аллага благословити та послати мир нашому Пророку Мухаммаду, його родині та всім його сподвижникам, а також всім тим, хто пішов за ними, роблячи добрі справи, до самого Судного Дня.

Раби Аллага! Напучую вас та самого себе, будьте богобоязливі. Всевишній Аллаг сказав:

فَبَشِّرْ عِبَادِ* الَّذِينَ يَسْتَمِعُونَ القَوْلَ فَيَتَّبِعُونَ أَحْسَنَهُ

«Сповісти ж цю добру новину рабам, які прислухаються до слів і йдуть за найкращими з них» [1].

Дорогі мусульмани, Аллаг створив людину в цьому світі, вшанував її та підніс над багатьма творіннями, наділив багатьма благами, але після цього люди розділилися на два стани: задоволені вдячні та жадібні ненаситні.

Всевишній Аллаг сказав:

فَأَمَّا الإنْسَانُ إِذَا مَا ابْتَلاهُ رَبُّهُ فَأَكْرَمَهُ وَنَعَّمَهُ فَيَقُولُ رَبِّي أَكْرَمَنِ

وَأَمَّا إِذَا مَا ابْتَلاهُ فَقَدَرَ عَلَيْهِ رِزْقَهُ فَيَقُولُ رَبِّي أَهَانَنِ

«Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій». І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!»[2].

Щасливий той, хто задоволений тією часткою, яку призначив йому Аллаг, щасливий той, хто не нарікає  і не гризе себе, сумуючи через відсутність чогось в його житті. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

أَهُمْ يَقْسِمُونَ رَحْمةَ رَبِّكَ نَحْنُ قَسَمْنَا بَيْنَهُم مَّعِيشَتَهُمْ فِي الحَيَاةِ الدُّنْيَا

«Невже це вони ділять милість твого Господа? Це Ми розподілили їхні засоби до прожиття в земному житті!»[3].

Що ж це значить «вдоволення» (الْقَنَاعَةُ)? Вдоволення – це задоволення тим, що є, і відсутність печалі через те, чого нема.

Вдоволення – це якість, яка приносить прекрасні плоди: це велич душі, яку неможна купити ні за які гроші, це істинне щастя, яке неможливо зруйнувати, це відчуття свободи, яке неможна обмежити жодними кайданами, це невичерпне багатство, це спокій та гармонія.

Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

مَنْ عَمِلَ صَالِحاً مِّنْ ذَكَرٍ أَوْ أُنثَى وَهُوَ مُؤْمِنٌ فَلَنُحْيِيَنَّهُ حَيَاةً طَيِّبَةً وَلَنَجْزِيَنَّهُمْ أَجْرَهُمْ بِأَحْسَنِ مَا كَانُوا يَعْمَلُونَ

«Чоловікам і жінкам, які робили добро й були віруючими, Ми неодмінно даруємо прекрасне життя. І Ми неодмінно винагородимо їх за те найкраще, що вони робили!»[4].

Пояснюючи сенс цього аяту, Алі ібн Абу Таліб та Ібн Аббас казали, що «прекрасне життя», про яке мовиться в цьому аяті, і є відчуття вдоволення[5]. Прекрасне життя тієї людини, яка вміє бути задоволеною тим, що має, яка може знаходити радість в будь-яких обставинах, чиє серце спокійне.

Якщо мусульманин отримав від Аллага відчуття задоволення, то це велика вдача: це шлях до успіху та високих досягнень, тому що людина, яка може задовольнятися тим, що має, спокійна в серці своєму, думки її зібрані, а в душі немає місця дрібним переживанням. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

قَدْ أَفْلَحَ مَنْ أَسْلَمَ، وَرُزِقَ كَفَافاً، وَقَنَّعَهُ اللَّهُ بِمَا آتَاهُ

«Успішний той, хто підкорився Аллагу і кому був дарований достаток, і потім Аллаг навіяв йому вдоволення тим, що Він йому дав»[6].

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) показав нам приклад задоволення дарами Аллага (Великий Він та Славетний). Він був цілком задоволений тим, що мав, не жалівся та не нарікав на труднощі, просив у Аллага благ Наступного Світу і сподівався на те, що Господь буде задоволений ним. Щодо благ цього світу, то він звертається до Аллага з таким словами:

اللَّهُمَّ اجْعَلْ رِزْقَ آلِ مُحَمَّدٍ قُوتاً

«О Аллаг, зроби наділ родини Мухаммада достатнім для прожитку»[7]. Тобто він просив у Аллага дати йому наділ в цьому житті достатній для того, щоб не звертатися з проханнями до людей.

І навіть у найважчі часи – в той момент, який, зі свідчень його дружини Айши, був найважчим випробуванням в його житті, — він із задоволенням приймав волю Аллага: коли він прийшов до поселення Таїф, щоб закликати його мешканців до релігії істини, правителі Таїфа висміяли його, звинуватили у брехні, натравили на нього чернь та дурнів, вони нападали на нього з усіх боків, ображаючи та кидаючи в нього каміння, так, що йому довелося тікати від них, стікаючи кров’ю. Навіть тоді ми не бачимо нічого, окрім цілковитого прийняття та покори. Він не скаржився і не нарікав на долю, але лише покірно та сумирно скаржився своєму Господу та Покровителю. Просячи в Нього полегшення, він сказав: «О Аллаг, я скаржуся на нестачу власних сил та нестачу можливостей, на мою слабкість серед людей. О Милостивіший з милостивих, Ти Господь слабких та пригноблених, Ти мій Господь. Кому ж Ти довіриш мене? Чужому, який супиться, дивлячись в обличчя, або ворогу, якому Ти даєш владу наді мною? Але якщо Ти не гніваєшся на мене, то все інше мене не хвилює. Хіба що благополуччя, дане Тобою, легше для мене. Я звертаюся до світла Лику Твого, перед яким розходиться будь-який морок, завдяки якому являється благодать в обох світах. Прошу захистити мене, щоб не пав на мене гнів Твій і не згубила мене лють Твоя. Корюся Тобі, щоб Ти був задоволений мною, адже немає в мене ані захисту, ані сили, окрім тієї, що даєш мені Ти»[8].

Душі людей схильні до наживи, вони завжди хочуть більше й більше. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

لَوْ كَانَ لاِبْنِ آدَمَ وَادِيَانِ مِنْ مَالٍ لاَبْتَغَى وَادِياً ثَالِثاً

«Якби у когось з синів Адама було дві долини, заповнені отарами, то він забажав би третю»[9].

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) вчив та виховував своїх сподвижників, намагаючись захистити їх від надмірного прагнення до накопичення мирських благ. Він хотів, щоб ми вміли бути задоволені тим, чим наділив нас Всевишній Аллаг, щоб ми могли бачити, в чому полягає наше справжнє щастя.

Хакім ібн Хізам (хай буде задоволений ним Аллаг) казав: «Я просив у Посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) виділити мені засоби – і він дав їх мені. Потім я знову просив – і він дав мені, потім я знову попросив – і він знову дав мені, але сказав:

يَا حَكِيمُ: إِنَّ هَذَا الْمَالَ خَضِرَةٌ حُلْوَةٌ، فَمَنْ أَخَذَهُ بِسَخَاوَةِ نَفْسٍ بُورِكَ لَهُ فِيهِ، وَمَنْ أَخَذَهُ بِإِشْرَافِ نَفْسٍ لَمْ يُبَارَكْ لَهُ فِيهِ، كَالَّذِي يَأْكُلُ وَلَا يَشْبَعُ، الْيَدُ الْعُلْيَا خَيْرٌ مِنْ الْيَدِ السُّفْلَى

«Хакіме, це багатство солодке та бажане. Хто візьме його з легкістю в душі, тому буде в ньому благословення, хто ж візьме його ненажерливо, тому не буде в ньому благодаті подібно тому, хто їсть не насичуючись. І пам’ятай, що рука того, хто дає, краща за руку того, хто бере». Тоді я сказав: «Посланцю Аллага, клянуся Тим, Хто послав тебе з істиною, після цього я ніколи не звернуся ні до кого з проханням доти, доки не полишу цей світ»[10].

Сподвижники Пророка Аллага (мир йому та благословення Аллага) прийняли цю настанову рішуче та переконано, вони самі навчилися цьому та вчили своїх дітей, вчили їх бути задоволеними тим, що маєш, і не дивлячись на те, що мають інші люди. Саад ібн Абу Ваккас казав своєму сину: «Сину мій, ти не знайдеш нікого, хто бажав би тобі блага більше за мене, тож послухай: уникай ненажерливих бажань, тому що це справжня бідність, і відкинь будь-які надії [на те, чим володіють люди], це й є істинний достаток»[11].

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) навчив нас тому, як досягти вдоволення: в основі цієї благородної якості лежить переконання, що всі блага та милості, якими людина користується в цьому світі, йдуть лише від Всевишнього Аллага, який сказав:

وَمَا بِكُم مِّن نِّعْمَةٍ فَمِنَ اللَّهِ

«Всі блага, які ви маєте, — від Аллага»[12].

В іншому аяті мовиться:

إِنَّ اللَّهَ هُوَ الرَّزَّاقُ ذُو القُوَّةِ المَتِينُ

«Воістину, Аллаг — Наділяючий, Володар Могутності!»[13].

Мусульманин повинен пам’ятати та часто розмірковувати над тими благами, якими наділив його Аллаг, і ніколи не порівнювати свій достаток з багатством інших людей, а якщо він і буде порівнювати, то нехай порівнює з тими, кому дано менше, щоб усвідомлювати міру тієї милості, якою він наділений в цьому житті. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

انْظُرُوا إِلَى مَنْ أَسْفَلَ مِنْكُمْ، وَلاَ تَنْظُرُوا إِلَى مَنْ هُوَ فَوْقَكُمْ، فَهُوَ أَجْدَرُ أَنْ لاَ تَزْدَرُوا نِعْمَةَ اللَّهِ عَلَيْكُمْ

«Дивіться на тих, хто нижчий за вас, і не дивіться на тих, хто вищий за вас, це корисніше, щоб ви не вважали милості Аллага нікчемними»[14]

Вдоволеність ніколи не зможе встановитися в серці людини доти, доки вона не припинить дивитися на майно інших людей. Якщо ж вона буде задоволена своїм Господом і тим, що було виділено їй з благ цього світу, то тоді вона і стане однією з найбагатших людей цього світу. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

ارْضَ بِمَا قَسَمَ اللَّهُ لَكَ تَكُنْ أَغْنَى النَّاسِ

«Будь задоволений тим, чим наділив тебе Аллаг, і ти будеш найбагатшим серед людей»[15].

Істинне багатство це не володіння грошима, золотом та іншим майном, істинне багатство – це відчуття достатку і відсутність прихильності до того, чим володіють інші люди. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) казав:

لَيْسَ الْغِنَى عَنْ كَثْرَةِ الْعَرَضِ، وَلَكِنَّ الْغِنَى غِنَى النَّفْسِ

«Багатство криється не в кількості речей. Багатство – це багатство душі»[16].

Якщо ти шукаєш поваги серед людей, то знай, що люди більше поважають та цінують тих, хто сильний та багатий духом, ніж тих, хто мрійливо дивиться на те, що йому належить.

Аль-Хасан аль-Басрі казав: «Ти будеш пошанований серед людей, і вони поважатимуть тебе, доки ти не торкнешся того, чим вони володіють, якщо ж ти зробиш це, вони вважатимуть тебе нікчемним, відвернуться від своїх слів та зненавидять тебе»[17].

Той, кому дане вдоволення в серці, бачить милості Аллага (Великий Він та Славетний) і дякує Йому за них. Той, чиє серце позбавлене вдоволення, сліпий до милостей свого Господа, і тому й не дякує Йому. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) казав, звертаючись до свого сподвижника Абу Гурейри (Хурейри):

يَا أَبَا هُرَيْرَةَ كُنْ وَرِعًا تَكُنْ أَعْبَدَ النَّاسِ، وَكُنْ قَنِعًا تَكُنْ أَشْكَرَ النَّاسِ

«Абу Хурейро, будь стриманим (обережним в своїх вчинках) – і ти станеш найкращим з тих, хто поклоняється. Будь задоволеним – і станеш найбільш вдячним серед людей»[18].

О Аллаг, просимо Тебе наділити нас вдоволенням в усіх наших справах, і навій нашим серцям вдячність за все те, чим Ти нас наділив.

Допоможи нам та підтримай нас на шляху покірності Тобі та на шляху, який нам вказав Твій Посланець. Допоможи нам слухатися тих, кого ти наказав слухатися, щоб виконали ми Твій завіт в Корані:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُوْلِي الأَمْرِ مِنكُمْ

«О ви, які увірували! Коріться Аллагу, коріться Посланцю, а також наділеним владою серед вас!»[19].

Дорогі брати та сестри, бійтеся Аллага належним чином, будьте богобоязливими і пам’ятайте про Нього завжди, як наодинці з самим собою, так і знаходячись серед людей.

Знайте, що людина, позбавлена вдоволення, позбавлена й переконаності, вона слухняно йде за своїми примхами, є іграшкою в руках власних бажань.

Воістину, однією з найцінніших якостей з тих, якими Аллаг наділяє своїх рабів, є вдоволення. Немає нічого, що приносило б такій спокій душі та тілу людини, як задоволення передвизначенням та впевненість у тому, що обіцяне Всевишнім Аллагом істинне.

Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав:

إِنَّ اللَّهَ وَمَلائِكَتَهُ يُصَلُّونَ عَلَى النَّبِيِّ يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا صَلُّوا عَلَيْهِ وَسَلِّمُوا تَسْلِيمًا

«Воістину, Аллаг і Його ангели благословляють Пророка! О ви, які увірували! Благословляйте Пророка й вітайте його миром!»[20].

Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

مَنْ صَلَّى عَلَيَّ صَلاَةً صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ بِهَا عَشْراً

«Хто попросить для мене благословення один раз, того Аллаг благословить десятикратно»[21].

О Аллаг, благослови та пошли мир і благодать проводирю та Пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

Пошли вдоволення Своє праведним халіфам, які вели справи мусульман після нього: Абу Бакру, Умару, Усману та Алі, а також всім благородним сподвижникам і всім тим, хто пішов за ними до самого Судного Дня.

О Аллаг, допоможи нам і зроби наш час благодатним, корисним, та зроби Твою допомогу та підтримку нашими постійними супутниками.

Аллаг, не залиши у нас такого гріха, який не був би прощений Тобою.

Не залиши такої тривоги, яку б Ти не розвіяв.

Не залиши у нас таких боргів, які б Ти не допоміг повернути.

Не залиши такої хвороби, яку б Ти не зцілив.

І не залиши серед наших померлих таких, яких Ти б не пробачив.

І не залиши такої нужди, якої Ти б не позбавив нас. І даруй нам полегшення.

Господь наш, дай нам в цьому світі благо і в Наступному світі благо, і врятуй нас від покарання Пекла.

Аллаг, ми просимо в Тебе Раю та всіх тих справ і слів, які наближують до нього. І звертаємося по Твій захист від Пекла та всіх справ і слів, які наближають нас до нього.

О Аллаг, ми просимо у тебе Раю для себе та для наших батьків, і для всіх, кому ми винні, і для всіх мусульман.

О Аллаг, пробач всіх мусульман та мусульманок, як живих, так і тих, які вже полишили цей світ.

О Аллаг, пошли Своє прощення та Свою милість нашим батькам, і нашим матерям, і нашим родичам, і всім тим, хто робив нам добро.

О Аллаг, пробач всіх, хто заради Тебе зводить мечеті, в яких згадується Твоє ім’я.

Хвала Аллагу, Господу світів.

 

Підготував: Маліков Р.Х.

Коректор тексту: Тамкін Р.Г.

Канонічна редакція: Карімов М.

Для сайту «Чому Іслам»www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Коран, сура 39 «аз-Зумар» («Натовпи»), аяти 17-18.

[2] Коран, сура 89 «аль-Фаджр» («Зоря»), аят 15-16.

[3] Коран, сура 43 «аз-Зухруф» («Прикраси»), аят 32.

[4] Коран, сура 16 «ан-Нахль» («Бджоли»), аят 97.

[5] Див.: «Тафсір Ібн Касір» (4/601)

[6] Хадіс навів Муслім (1054).

[7] Хадіс навели аль-Бухарі та Муслім.

[8] Хадіис навів Ібн Ісхак. Див.: «Тахзіб ас-Сіра» Ібн Хішам (1/421).

[9] Хадіс навели аль-Бухарі та Муслім.

[10] Хадіс навели аль-Бухарі та Муслім.

[11] «Аль-Му’джам аль-кабір» ат-Табарані (1/142).

[12] Коран, сура 16 «ан-Нахль» («Бджоли»), аят 53.

[13] Коран, сура 51 «аз-Заріят» («Розсіюючі»), аят 58.

[14] Хадіс навів Муслім (2963).

[15] Хадіс навів ат-Тірмізі (2305).

[16] Хадіс навели аль-Бухарі та Муслім.

[17] «Аз-Зухд» Ахмад (3/82).

[18] Хадіс навів Ібн Маджа (4580).

[19] Коран, сура 4 «ан-Ніса» («Жінки»), аят 59.

[20] Коран, сура 33 «аль-Ахзаб» («Військові загони»), аят 56.

[21] Хадіс навів Муслім (384).

Leave a Reply