Close

Не зарегистрированы? Начало работы.

lock and key

Войти

Account Login

Забыли пароль?

Занепад епохи технологій

Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного.

Хвала Аллагу, мир та благословення нашому пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

За довгу історію людського життя люди навчилися багато чому, але протягом тисячоліть існування людини на Землі її життя майже нічим не відрізнялося від життя попередніх поколінь. Люди оброблювали землю вручну або за допомогою худоби, будували будинки з тих матеріалів, які були найбільш доступні для них, билися за допомогою мечів та луків, їздили верхи. Якщо якісь досягнення науки і ставали надбанням людства, то це не сильно змінювало життя більшості людей. Так тривало аж до настання часу наукового прогресу, буквально за якісь сто років життя людини на планеті кардинально змінилося. Те, до чого ми звикли і на чому виросли, могло б, мабуть, звести з розуму людей, які жили 150-200 років тому, при тому, що цей строк в історичному плані абсолютно незначний. Напевно, кожен, коли йшов по якійсь жвавій, гарній та виблискуючій сотнями вогнів вулиці великого міста, уявляв собі, якою б була реакція древньої людини, якби вона раптово опинилася на цій вулиці. Багатьом молодим людям важко уявити, що їхні дідусі в свій час, коли вчилися в школі, писали за допомогою чорнил та пір’я. Сьогодні багато хто ще прекрасно пам’ятає ті часи, коли йдучи з дому, вони залишали записку на столі своїм рідним, повідомляючи їм, куди вони пішли і коли повернуться. Ще зовсім нещодавно люди писали листи, які могли йти до адресата кілька тижнів в залежності від дальності шляху. Зараз же росте нове покоління, яке геть не знайоме з такими «дикостями». Це діти нової епохи, діти епохи технологій.

Все двадцяте сторіччя було відзначене усілякими великими відкриттями, кожне з яких затьмарювало попереднє. Від приголомшливих успіхів у людства з’явилося реальне відчуття того, що люди – це повелителі природи, і все знаходиться в їхніх руках. Сьогодні деякі розробки науковців здаються фантастичними навіть людям, спокушеним прогресом сучасності. У багатьох людей існує переконання, що такий божевільний темп відкриттів та розвитку відтепер буде тривати вічно, а діти наших дітей тільки будуть дивуватися, дізнаючись про те, як примітивно жили їхні дідусі (тобто ми).

Виникає питання, як дивиться Іслам на такий сценарій розвитку людської історії? З пророцтва посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) ми знаємо, що нас чекає друге пришестя пророка Іси ібн Мар’ям (Ісуса, сина Марії), що війська мусульман під його керівництвом битимуться з військами Даджаля (антихриста). Яким буде світ під час цих подій? Чи побачимо ми в телевізійних новинах фронтові зведення, чи прочитаємо в Інтернеті новини про військові успіхи імама Махді та пророка Іси (мир йому)? Чи світ буде являти собою зовсім інакшу картину, відмінну від тієї, яку ми бачимо та знаємо сьогодні?

В деяких достовірних хадісах пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллага) існує недвозначна вказівка на те, що на той час люди знову будуть жити так само, як вони жили протягом всієї історії. Тобто люди більше не будуть користуватися тими благами технічного та наукового прогресу, які для нас є цілком звичними. У зв’язку з цим хотілося б навести два хадіса, які містять в собі вказівку на майбутній занепад технологічної епохи.

В збірці достовірних хадісів «ас-Сахіх» імама Мусліма повідомляється зі слів Абу Хурайри, що посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Судний День не настане поки ромеї [1] не підійдуть до А’мака або Дабіка [2]. З Медини до них підступить військо, яке складатиметься з найкращих людей того часу, і коли вони вишикуються лавами, ромеї скажуть: «Залиште нас наодинці з тими, хто відійшов від нашої віри, і ми будемо битися з ними». Мусульмани скажуть: «Ні, клянемося Аллагом, ми не залишимо вас наодинці з нашими братами». Тоді мусульмани будуть битися з ними, третина з мусульман зазнає поразки, і Аллаг ніколи не прийме їхнє каяття [3], друга третина буде вбита, і це найкращі шагіди у Аллага, і остання третина здобуде перемогу, і вони ніколи не зазнають спокуси. Потім вони підкорять Константинополь [4]. І коли вони будуть ділити трофеї, повісивши свої мечі на оливкові дерева, шайтан прокричить: «Воістину Даджаль (антихрист) захопив ваші родини». Тоді вони вийдуть [із завойованого міста], але ця новина буде брехнею. Коли вони прийдуть до Шаму [5], Даджаль дійсно з’явиться. Коли вони будуть готуватися до битви та вишиковувати лави, буде даний заклик на молитву, і в цей час зійде Іса ібн Мар’ям (мир йому) та очолить їх. Коли ворог Аллага (тобто Даджаль) побачить Ісу, то почне танути подібно до того, як сіль тане у воді. Якби він його залишив, то він плавився б до самої смерті, однак Аллаг вб’є його рукою Іси, після чого він покаже мусульманам кров Даджаля на своєму короткому списі (харба)»[6].

В іншому хадісі, який також наводиться в збірці «ас-Сахіх» імама Мусліма повідомляється, що Ясійр ібн Джабір сказав: «Якось в Куфі зірвався червоний [7] вітер, тоді з’явилася одна людина, яка тільки і робила, що белькотала: «О Абдулла ібн Мас’уд! Настав кінець світу». Тоді Абдуллла ібн Мас’уд сів, [випрямивши спину], а до цього він сидів обпершись, і сказав: «Кінець світу не настане доти, доки неможливо буде поділити спадок, і люди не будуть радіти трофеям». Потім він показав рукою в бік Шаму і сказав: «Вороги зберуться проти прибічників Ісламу, а прибічники Ісламу зберуться проти них». Я (тобто Ясійр ібн Джабір) спитав його: «Ти маєш на увазі ромеєв?» Він сказав: «Так, під час цієї битви будуть сильні потрясіння. Мусульмани виділять армію, яка йтиме на смерть, і яка повернеться лише у випадку перемоги, і вони будуть битися, доки ніч не розділить їх, обидві армії відступлять і ніхто з них не здобуде перемогу, але потім армія мусульман буде знищена. Потім мусульмани знову виділять армію тих, хто йтиме на смерть, які повернуться лише у випадку перемоги,  і вони будуть битися до смерті, потім обидві армії відступлять, і ніхто з них не здобуде перемогу, але згодом армія мусульман буде знищена. На четвертий день постануть мусульмани, які залишилися, і Аллаг розіб’є їхнього ворога. Вони будуть запекло битися у битві, яку не бачили досі, і навіть птах, що пролітатиме повз них, не встигне пролетіти, як впаде мертвим. Люди будуть рахувати синів одного батька [8], яких було сто, і не знайдуть нікого з них живим, окрім одного. Яким же трофеям радіти? Який спадок ділити? Коли вони будуть знаходитися в такому стані, то почують про біду, ще більшу ніж ця. До них прийде звістка, що Даджаль захопив їхніх дітей, тоді вони полишать все, що їм дісталося, і повернуться. Попереду себе вони пошлють десятьох вершників, і посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Я знаю їхні імена, імена їхніх батьків, колір їхніх коней. Це кращі вершники на всій землі в той час», або він сказав: «Одні з найкращих вершників на всій землі на той час»[9].

В цих двох хадісах ми бачимо вказівку на те, що майбутні покоління навіть в умовах війни не будуть володіти тими досягненнями науки, які сьогодні широко розповсюджені. В хадісах описується велика битва між силами добра та зла, те, що юдеї називають «битвою Армагедона» або «битвою Кінця Світу». З хадісів ми розуміємо наступне:

1) В той час не буде (або майже не буде) ніякої сучасної зброї, оскільки в хадісах мовиться, що армії будуть вишиковуватися лавами, такий метод шикування та розташування військ неможливий у битвах, в яких використовують сучасну зброю: авіацію, артилерію, міномети, гранатомети, кулемети та багато іншого.

2) В той час вже не буде ніякого мобільного та радіозв’язку. Про це ми можемо судити з того, що мусульмани повірять брехливому повідомленню шайтана про те, що Даджаль захопив їхні родини, і поспіхом, полишивши все завойоване, вирушать в зворотній шлях. Якби в той час існували хоча б якісь засоби зв’язку, то напевно в армії було б кілька екземплярів, і командування могло б зв’язатися з центром, щоб дізнатися реальний стан. Однак нічого подібного не станеться, що вказує на цілковиту відсутність сучасних засобів зв’язку.

3) Зброєю воїнів будуть мечі, які вони після перемоги розвісять на оливкові дерева, і списи, одним з яких пророк Іса (мир йому) вб’є Даджаля. При цьому, судячи з усього, Іса буде використовувати спис не для того, щоб підкреслити символічність та пафос такої важливої події, тому що якби в цьому полягало призначення списа, то напевно був б використаний повноцінний спис, на кшталт тих, що малюють в руках Георгія Переможця. Однак Іса (мир йому) використає хірбу, яка є дуже компактною, практичною, надійною зброєю у битві, вона ефективна при застосуванні, але зовні не виглядає вражаюче. Хірба являє собою короткий залізний прут з загостреним кінцем. Також не можливо трактувати слово «мечі», яке використано в хадісі, як «зброю», тому що в арабській мові є слово «зброя» (сілях). Якби пророк (мир йому та благословення Аллага) хотів сказати про щось таке, що не є «мечами», то обрав би в багатій арабській мові більш доречне для цього слово, однак він використав саме слово «мечі» (суюф).

4) Також в кінці другого хадіса ми бачимо пряму вказівку на те, що в якості засобів пересування будуть використовуватися коні. Про це в хадісі говориться настільки ясно, що немає потреби робити якісь коментарі.

Можливо, хтось посміхнеться, почувши такі прогнози, але будь-яка людина, яка трохи поміркує над цим, зрозуміє, що все це можливо, більше того – це неминуче.

З пророцтв посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) нам відомо, що відбудеться багато інших подій, кожна з яких може зруйнувати звичне для нас життя. Руйнування, нанесені людям народами Яджудж і Маджудж (Гог і Магог), судячи з хадісів, не залишать на землі і каменя на камені, часті землетруси, гігантські провалля в землі, вихід величезних язиків полум’я з черева землі, поширення невідомих досі хвороб, війни та вбивства, вихід диму, який застелить собою всю Землю і буде мучити невірних. Навіть одне з цих лих вже в стані змінити за одну хвилину все життя людства, якщо на те буде воля Аллага. Що ж казати, якщо всі ці катаклізми зваляться на людство в один короткий проміжок часу?

Сьогодні вже зовсім не для кого не секрет, що багато природних ресурсів, на яких будується глобальна світова інфраструктура, близькі до цілковитого зникнення. Нафта, газ та інші копалини, необхідні для того життя, яке веде сучасне людство, безповоротно втрачаються. Ні в кого не викликає сумніву, що час, коли ресурси наблизяться до завершення, стане епохою війн за рештки ресурсів, і ця війна вже почалася. Такі конфлікти можуть ще більше зруйнувати той світ,  в якому ми живемо. Ці потрясіння зруйнують і науку, яка, як правило, може розвиватися лише в умовах стабільності та миру.

Атомні електростанції стануть бомбами уповільненої дії на території тих країн, які ними володіють. Ці станції будуть являти велику небезпеку у випадку війн та частих стихійних лих. Найяскравішим прикладом тому слугує Чорнобиль і подальша відмова багатьох країн від атомної енергії, а також нещодавні події в Японії і, як наслідок, повна відмова Німеччини від будови нових атомних станцій і оголошення про вивід з експлуатації діючих станцій. Це можна порівняти з людиною, яка надумала тримати ящик з вибухівкою для швидкої риболовлі у себе вдома під ліжком. Можливо, це не так вже й страшно, якщо вона живе у стабільній обстановці. Але коли поруч йде будівництво, і будинок час від часу трясе, а п’яний сусід знизу постійно влаштовує маленькі пожежі, а через перепади в електромережі час від часу перегорає техніка, то горе-рибалка рано чи пізно подбає про те, щоб позбутися таких небезпечних снастей. Аллаг вже показав людству, наскільки небезпечним є використання атомних електростанцій. Він показав це на японцях, на тому народі, який по праву вважається одним з лідерів у світі сучасних технологій. До того ж вони більше за інших підготовлені до стихійних лих, оскільки землетруси та цунамі для них звичні речі. Системи попереднього оповіщення у них найкращі в світі, до того ж вони дуже багаті, згуртовані, працьовиті і готові на самопожертву. Всі ці якості роблять їх найбільш пристосованими до усунення наслідків катастроф. Але аварія на АЕС у Фукусимі показала, наскільки страшними були наслідки цієї аварії, і як важко було їх усувати. Повторити те, що зробили японці, навряд чи хтось зможе і навряд чи хтось захоче.

Гідроелектростанції також потребують постійного обслуговування, зокрема і застосування усіляких продуктів нафтопереробної  промисловості, якої в майбутньому вже не буде.

Навіть сонячні батареї та інші джерела енергії потребують використання речовин, створених завдяки наявності корисних копалин, які мають тенденцію безповоротно закінчуватися.

Подивіться, скільки навколо нас пластику, гуми, целофану, і все це, як відомо, виготовляється з нафти. Так що нестача нафти проявиться не лише в нестачі палива.

Існують прогнози, що війни будуть вестися не за нафту та золото, але навіть за чисту прісну воду. Це цілком ймовірно, адже сучасні способи ведення сільського господарства в багатьох країнах настільки виснажили підземні джерела, що ті криниці, якими раніше могли жити цілі села, зараз повністю сухі.

Наявність енергії – це ще далеко не найголовніший фактор технологічного прогресу. Протягом довгих сторіч люди жили, маючи всі ці ресурси у себе під боком, вони знали, що таке нафта, знали про існування електроенергії та її силу. Неможливо також казати, що ці люди були дурніші за сучасних людей. Навпаки, їхній розум був набагато чистіший та вищий, ніж розум сучасної людини. Про це свідчать багато винаходів старовини, про призначення яких сучасні люди навіть не здогадуються. Видатні наукові праці, написані науковцями, які жили багато сторіч та тисячоліть тому, кажуть про те, що рівень їхнього мислення був неймовірно високим. Шедеври зодчества свідчать, що у наших пращурів було все добре і з математикою, і з геометрією, адже в наш час ніхто б навіть не взявся б зводити такі монументальні будівлі, не маючи в розпорядженні сучасну техніку та устаткування. Працездатність людини в той час була на кілька порядків вищою, а її життєві потреби були набагато скромнішими, ніж у сучасної людини. Однак всього цього було недосить. Чого ж їм не вистачало?

Всі мусульмани прекрасно знають, що все в цьому світі відбувається з волі Аллага, будь-яка, навіть найменша подія, не відбувається без веління Всевишнього Господа. Чи може хтось стверджувати, що зміни, які відбулися в світі за останні 100-150 років, могли відбутися без волі Аллага? Чи може хтось припускати, що Аллаг не міг влаштувати для людей такий науковий прогрес тисячу або п’ять тисяч років тому? Так може думати лише несосвітенний атеїст або безбожник. З історії ми знаємо чимало прикладів того, як Аллаг звеличував незначні народи та принижував видатні. Всемогутній Господь неодноразово робив царями світових держав невідомих та забутих всіма людей, а могутні та неприступні держави з його волі падали, наче карточні будинки на очах у здивованих людей, які вважали ці імперії такими ж непохитними як гори. Аллаг (Великий Він та Славетний) сказав в Священному Корані:

قُلِ اللَّهُمَّ مَالِكَ الْمُلْكِ تُؤْتِي الْمُلْكَ مَن تَشَاء وَتَنزِعُ الْمُلْكَ مِمَّن تَشَاء وَتُعِزُّ مَن تَشَاء وَتُذِلُّ مَن تَشَاء بِيَدِكَ الْخَيْرُ إِنَّكَ عَلَىَ كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ

«Скажи: «О Аллаг! Володар царства! Ти даруєш владу, кому побажаєш, і позбавляєш влади, кого побажаєш! Ти звеличуєш, кого побажаєш, і принижуєш, кого побажаєш! У Твоїй руці благо. Воістину, Ти над кожною річчю — Могутній!» (Коран, 3:26).

Історія дає нам багато підтверджень істинності цього аяту. Як би не мудрували професора та аналітики, часто їм важко пояснити різкий, неочікуваний підйом імперій і таке ж вражаюче їхнє падіння. Часто вони пояснюють це збігом вдалих та невдалих історичних обставин. Але, насправді, ці обставини створюються Аллагом, і якщо Він вирішив, що і як має відбутися в цьому світі, то ніхто не в змозі це попередити. В цьому криється велика мудрість нашого Господа. Зміною становища на Землі Аллаг нагадує людям про непостійність та скороминучість цього світу. Цим Він випробовує людей, розкриваючи кращі сторони душі істинно віруючих та стійких у своїй вірі мусульман, та відрізняє їх від тих, хто сумнівається, та лицемірів. Аллаг сказав:

إِن يَمْسَسْكُمْ قَرْحٌ فَقَدْ مَسَّ الْقَوْمَ قَرْحٌ مِّثْلُهُ وَتِلْكَ الأيَّامُ نُدَاوِلُهَا بَيْنَ النَّاسِ وَلِيَعْلَمَ الله الَّذِينَ آمَنُواْ وَيَتَّخِذَ مِنكُمْ شُهَدَاء وَاللّهُ لاَ يُحِبُّ الظَّالِمِينَ

«Якщо було поранено вас, то так само було поранено й тих людей. Ми змінюємо для людей такі дні почергово, щоб Аллаг знав тих, які увірували, і щоб Він обрав серед вас мучеників. Аллаг не любить несправедливих!» (Коран, 3:140).

В цьому аяті Аллаг оповістив мусульман, що випробування цього світу ніколи не закінчаться, після перемог приходять поразки, а після поразок настають перемоги. Душа віруючого не повинна бути прив’язана до подій цього світу. В цьому аяті Аллаг розкрив нам одну з реалій мирського життя – плинність та зміна розстановки сил на землі. Народи змінюються народами, цивілізації приходять на зміну цивілізаціям. Так Аллаг випробовує людей. Людина, яка виросла в ісламському середовищі, може виконувати зовнішні ісламські звичаї та обряди, виходячи з того, що для неї це звично, так само, як для неї звична національна їжа та спосіб життя її народу. Але саме під час потрясінь випробовується Віра людини, і вона дізнається, чи дотримувалася вона велінь Аллага свідомо або в силу звички. Аллаг же завжди знає, що приховує людина у себе в душі, але Він робить приховане явним, щоб не було у людей відмовок в День Великого Суду.

Згадайте історію про царя Талюта [10], про якого Аллаг сказав:

وَقَالَ لَهُمْ نَبِيُّهُمْ إِنَّ الله قَدْ بَعَثَ لَكُمْ طَالُوتَ مَلِكاً قَالُوَاْ أَنَّى يَكُونُ لَهُ الْمُلْكُ عَلَيْنَا وَنَحْنُ أَحَقُّ بِالْمُلْكِ مِنْهُ وَلَمْ يُؤْتَ سَعَةً مِّنَ الْمَالِ قَالَ إِنَّ اللّهَ اصْطَفَاهُ عَلَيْكُمْ وَزَادَهُ بَسْطَةً فِي الْعِلْمِ وَالْجِسْمِ وَاللّهُ يُؤْتِي مُلْكَهُ مَن يَشَاءُ وَالله وَاسِعٌ عَلِيمٌ

«Їхній пророк сказав їм: «Воістину, Аллаг поставив вашим царем Талюта (Саула)!» Ті відповіли: «Як же може бути у нього влада над нами, якщо ми маємо на це більше права, ніж він — адже немає у нього належного статку?!» Пророк сказав: «Воістину, Аллаг віддав йому перевагу перед вами і дарував йому велич у знаннях та у тілі! І Аллаг дарує владу від Себе тому, кому побажає! Аллаг — Всеосяжний, Всезнаючий!» (Коран, 2:247).

З цього аяту ми бачимо, що так само, як Аллаг дає владу, кому забажає, Він дає і знання тому, кому забажає, незалежно від людських бажань та амбіцій.

يُؤتِي الْحِكْمَةَ مَن يَشَاءُ

«Аллаг дарує мудрість, кому побажає…» (Коран, 2:267).

Чи може мусульманин сумніватися в цьому, якщо найперші аяти, які послані пророку Мухаммаду, кажуть нам, що знання дається людям від Аллага, і якби не милість Аллага, то вони не змогли б осягнути і найменшого з того, що знають. Аллаг сказав:

اقْرَأْ وَرَبُّكَ الأكْرَمُ * الَّذِي عَلَّمَ بِالْقَلَمِ * عَلَّمَ الأنْسَانَ مَا لَمْ يَعْلَمْ

«Читай! І Господь твій — Найщедріший, Який навчив письма пером. Навчив людину того, чого вона не знала» (Коран, 96:3-5).

Все це стосується, як релігійних, так і будь-яких інших знань. Всі знання без винятку йдуть від Аллага, Він може обдарувати цими знаннями будь-яку людину в будь-який час, і не лише окрему людину, але й цілі народи.

Протягом історії наукові центри часто виникали в найрізноманітніших частинах світу, і так само раптово зникали. Ми можемо бачити приголомшливі та дуже точні будови, такі як комплекс «Стоунхендж» в Англії, побудований давніми народами, астрономічну обсерваторію Улубія, єгипетські піраміди, приголомшливі споруди індіанців в Америці і ще багато інших творінь рук людських по всьому світу. Всі ці споруди явно свідчать про те, що народи, які їх звели, мали колективне усвідомлення цінності знання та науки. Досвід та знання, необхідні для здійснення цих проектів, не могли накопичитися лише за одне покоління людей, а отже, вони мали традицію передачі, накопичення та фіксації накопичених знань, а також відповідні інститути підготовки нових кадрів. Отже, неможливо однозначно звинуватити їх в непослідовності у справі розвитку науки та накопичення знань. Але щось заважало їм наростити наукову базу, на основі якої міг би відбутися науковий прогрес, подібний до того, плодами якого ми користуємося сьогодні. Чому ж відбувалася втрата знань? Чому народи, які в минулому були в авангарді світової науки, згодом відходили на задній план, а часом – просто зникали або перетворювалися на дикунів.

Наприклад, в давнину в Ємені існувала дуже могутня держава Саба, її економіка спиралася на землеробство, а воно в свою чергу напряму залежало від водосховища, створеного завдяки греблі, яка стримувала дощову, сольову та джерельну воду. Цю греблю побудували самі сабейці, але згодом гребля була зруйнована і більше ніколи не відновлювалася, а разом із греблею зникла і держава Саба. В Корані згадується про дану подію наступне:

لَقَدْ كَانَ لِسَبَإٍ فِي مَسْكَنِهِمْ آيَةٌ جَنَّتَانِ عَنْ يَمِينٍ وَشِمَالٍ كُلُوا مِنْ رِزْقِ رَبِّكُمْ وَاشْكُرُوا لَهُ بَلْدَةٌ طَيِّبَةٌ وَرَبٌّ غَفُورٌ *  فَأَعْرَضُوا فَأَرْسَلْنَا عَلَيْهِمْ سَيْلَ الْعَرِمِ وَبَدَّلْنَاهُمْ بِجَنَّتَيْهِمْ جَنَّتَيْنِ ذَوَاتَيْ أُكُلٍ خَمْطٍ وَأَثْلٍ وَشَيْءٍ مِنْ سِدْرٍ قَلِيلٍ

«У селищі сабейців було знамення — два сади, з правого й лівого боку. Споживайте щедрий наділ Господа вашого й будьте вдячні Йому! Прекрасна країна, Прощаючий Господь! Але вони відвернулися! Тож Ми наслали на них потік, [який прорвав] греблю, й замінили два їхні сади іншими — з гіркими плодами, тамариском і нечисленними лотосами» (Коран, 34:15-16).

Може виникнути питання – що заважало їм відбудувати греблю наново? Адже у них мали б бути відповідні навички та знання про те, як вона була сконструйована. Однак вони нічого не зробили, люди не спробували відбудувати навіть щось подібне до греблі, кинули це місце і розійшлися по всьому Аравійському півострову. Згодом вони повністю втратили знання про будівництво таких грандіозних споруд.

Отже, ми можемо поставити собі два питання:

1) Чого не вистачало великим народам минулого, щоб досягти рівня сучасної цивілізації?

2) Чому відбувалися втрати знання та переривання послідовності в нарощенні наукової бази?

В арабській мові існує таке поняття, як «тауфік» (сприяння, відповідність, згода, полегшення) – це коли Аллаг створює те, чого бажає Його раб, тобто приводить події у відповідність до бажань Свого раба. Саме це просять мусульмани у Аллага перед початком якоїсь справи. Невіруючі зазвичай вважають це просто вдачею та везінням. Тауфік в якихось справах може даватися людям не залежно від того, є вони віруючими чи ні [11]. Якщо людина хоче побудувати дім і їй це доволі легко вдається зробити, то тут можна сказати, що Аллаг дав їй тауфік, тобто допоміг та полегшив її справу.

Напевно, кожна людина може згадати у житті випадок, коли якась справа настільки вдається, що за короткий проміжок часу та малими зусиллями їй вдається досягти великих результатів. Також у кожного в пам’яті є й ті неприємні спогади про справи, які вимагали занадто великих зусиль, часу та нервів, і все одно не виходило так, як хотілося б або взагалі не вдавалося нічого. При чому в другому випадку людина робила все, що від неї залежало, вживала усіх заходів, але все дарма.

Аллаг дає тауфік людям зі своєї мудрості. Наявність тауфіка від Аллага або його відсутність сама по собі не вказує ні на достоїнство людини, ні на її недолік, тому що це майже не залежить від неї. А отже, людей не будуть судити в День Суду за наявністю тауфіка в мирських справах. Судити їх будуть за їхнє ставлення до того, що відбувається: якщо комусь був даний тауфік, і він не був вдячний та зарозумівся, то буде покараний. Якщо ж він проявить вдячність за милість Аллага до нього, то буде нагороджений. Так само і за відсутності тауфіка: якщо людина проявить невдоволення, розгнівається на Аллага, то буде покарана, а якщо проявить терпіння та вдоволення рішенням свого Господа, то буде нагороджена.

В Корані Аллаг розповів нам про людину на ім’я Зуль-Карнайн (деякі кажуть, що він був пророком). Ми не можемо знати напевно, чи був він божим пророком чи ні, але ми точно можемо сказати, що він був праведним правителем.

وَيَسْأَلُونَكَ عَنْ ذِي الْقَرْنَيْنِ قُلْ سَأَتْلُو عَلَيْكُمْ مِنْهُ ذِكْرً * إِنَّا مَكَّنَّا لَهُ فِي الأرْضِ وَآتَيْنَاهُ مِنْ كُلِّ شَيْءٍ سَبَبًا *  فَأَتْبَعَ سَبَبًا

«Тебе запитують про Зуль-Карнайна. Скажи: «Я розкажу вам згадку про нього!» Воістину, Ми зміцнили його на землі й дарували Йому шлях до кожної речі. Тож він пішов шляхом…» (Коран 18:85).

Зуль-Карнайн був одним з небагатьох правителів, які підкорили собі землю від сходу до заходу. В тлумаченнях Корану говориться, що для нього було полегшено усе, що було потрібне для завоювання країн та земель. Народи легко підкорювалися йому, битви відбувалися без труднощів, всі можливості були в його розпорядженні, тривалі переходи відбувалися легко та без напруги. Куди б він не вирушав, дороги завжди були зручні та легкі. Також є тлумачення, з яких можна зробити висновок про можливу наявність якихось технологій, які освітлювали йому шлях. Розповідається, що ніч для військ Зуль-Карнайна була така ж світла, як і день, а Аллаг знає про це краще. Також в тлумаченнях говориться, що Зуль-Карнайн використовував всі можливі способи та створював всі необхідні причини для здійснення своїх планів, і все в нього виходило [12].   

Однією зі споруд, яка, судячи з усього, була доволі складною за своєю конструкцією, була стіна, побудована між двома горами для захисту населення від набігів двох варварських народів Я’джудж та Ма’джудж (Гог і Магог), в Корані мовиться:

قَالَ مَا مَكَّنِّي فِيهِ رَبِّي خَيْرٌ فَأَعِينُونِي بِقُوَّةٍ أَجْعَلْ بَيْنَكُمْ وَبَيْنَهُمْ رَدْمًا *  آتُونِي زُبَرَ الْحَدِيدِ حَتَّى إِذَا سَاوَى بَيْنَ الصَّدَفَيْنِ قَالَ انْفُخُوا حَتَّى إِذَا جَعَلَهُ نَارًا قَالَ آتُونِي أُفْرِغْ عَلَيْهِ قِطْرًا *  فَمَا اسْطَاعُوا أَنْ يَظْهَرُوهُ وَمَا اسْتَطَاعُوا لَهُ نَقْبًا

«Він мовив: «Те, чим укріпив мене Господь мій, ще краще. Допоможіть мені силою, і я встановлю перепону між вами та ними. Несіть мені залізні балки!» Заповнивши простір між двома схилами, він сказав: «Роздмухуйте!» А коли балки почервоніли від вогню, він мовив: «Принесіть мені розтоплену мідь, щоб я вилив її на них!» Тож [Яджудж і Маджудж] не спромоглися ні перелізти стіну, ні пробити її» (Коран, 18:95-97).

Історія Зуль-Карнайна – це живий приклад того, що з волі Аллага людині можуть бути дані великі можливості та знання, які також легко можуть відійти у небуття. Сам по собі науковий потенціал та технічні можливості імперії Зуль-Карнайна, власне, нічим не відрізнялися від потенціалу та можливостей інших людей того часу. Зуль-Карнайну був даний тауфік від Аллага, який не був даний іншим людям, що і стало причиною знищення наукових досягнень його епохи. Щодо духовної сфери, то в цьому плані можна сказати, що Віра, до якої Зуль-Карнайн закликав мешканців Землі, залишилася й досі – це релігія Іслам, релігія чистого та незаплямованого Єдинобожжя. Всевишній зберіг релігію, яку сповідував Зуль-Карнайн, та ствердив її на землі через своїх пророків та посланців. Тим самим Аллаг показує людям, що все матеріальне рано чи пізно зникає, лишається лише Віра та добрі справи, які приносять істинну користь людині.

В світлі цього ми розуміємо, що збережність сучасного технологічно просунутого життя повністю в Руках Аллага. Знання завжди приходили, а потім знову йшли, що ж в такому випадку дає людині відчуття впевненості в збереженості сучасних знань? Якщо хтось вважає, що наукові бібліотеки та архіви дослідних інститутів збережуть та донесуть знання до майбутніх поколінь, то нехай згадають, що прийдуть часи, коли на Землі не залишиться жодного аята Корану, записаного на папері або вивченого на пам’ять. І це при тому, що тільки у видавництві короля Фахда у Медині щорічно видаються мільйони копій Корану в чудовій якості і розсилаються по всьому світу. Всі мечеті світу від сходу до заходу заповнені екземплярами Корану, в кожному будинку мусульманина є кілька екземплярів Корану, також існують екземпляри, аркуші яких виготовлені з металу. Але що ще надійніше – те, що сотні тисяч людей знають Коран на пам’ять від початку до кінця, так як він був посланий в серце Мухаммада (мир йому та благословення Аллага), а решта мусульман знають окремі частини та сури Корану, а це мільйони людей по всьому світу. Але прийде час, коли на землі залишаться лише невірні, їм не буде діла до Книги Аллага, і Всевишній забере її. Чи може хтось після цього бути впевнений в тому, що інші знання захищені від втрати?

У часи пророка Муси (мир йому) жив чоловік на ім’я Карун, він мав знання, завдяки яким зміг стати дуже багатою та впливовою людиною. Аллаг дав йому тауфік в тому, що стосується мирського життя. В Корані мовиться:

إِنَّ قَارُونَ كَانَ مِنْ قَوْمِ مُوسَى فَبَغَى عَلَيْهِمْ وَآتَيْنَاهُ مِنَ الْكُنُوزِ مَا إِنَّ مَفَاتِحَهُ لَتَنُوءُ بِالْعُصْبَةِ أُولِي الْقُوَّةِ

«Воістину, Карун походив із народу Муси, але утискав цих людей. Ми дарували йому стільки скарбів, що ключі від них були важкі навіть для групи силачів» (Коран 28:76).

Він був абсолютно впевнений в силі своїх знань та вважав їх непохитними.

قَالَ إِنَّمَا أُوتِيتُهُ عَلَى عِلْمٍ عِنْدِي أَوَلَمْ يَعْلَمْ أَنَّ الله قَدْ أَهْلَكَ مِنْ قَبْلِهِ مِنَ الْقُرُونِ مَنْ هُوَ أَشَدُّ مِنْهُ قُوَّةً وَأَكْثَرُ جَمْعًا

«Той відповів: «Це все дано мені завдяки моєму знанню!» Невже він не знав, що Аллаг іще раніше знищив інші покоління, які були могутніші за нього силою та мали більші статки?» (Коран 28:78).

Не дивлячись на напучення, він не виніс жодного уроку ні з історії народів, які жили до нього, ні з напучувань Міси та інших праведних людей його племені:

فَخَسَفْنَا بِهِ وَبِدَارِهِ الأرْضَ فَمَا كَانَ لَهُ مِنْ فِئَةٍ يَنْصُرُونَهُ مِنْ دُونِ الله وَمَا كَانَ مِنَ الْمُنْتَصِرِينَ

«Ми звеліли землі поглинути його разом із житлом. У нього не було прихильників, які б могли допомогти йому замість Аллага, і він сам не міг допомогти собі!» (Коран 28:81).

Земля поглинула його самого та все його майно так, що від його знання не залишилося й сліду. Воістину, це для Аллага легко.

В наш час ми також можемо спостерігати приклади, коли людям дається тауфік в якихось окремих справах, але потім він йде. Ми бачимо, як певні країни за короткий проміжок часу зробили приголомшливий ривок у розвитку сучасних технологій, винайшли багато військової та цивільної техніки, але потім, досягнувши найвищої точки свого розвитку, у них щось пішло не так, наче удача різко відвернулася від них, і раптом все припинило виходити. Раніше вони мали менше можливостей та багатства, але революційні прориви в технологіях йшли один за одним, а потім, маючи на руках всі можливості, безмежний багаж наукових знань та великий потенціал для втілення в життя, вони вимушені користуватися лише тими досягненнями, які були зроблені багато років тому. Що відбулося? Це один з прикладів втрати тауфіка, який Аллаг дає людям і забирає зі своєї мудрості.

Іншим прикладом може стати овочева криза, яка виникла в Європі. Аллаг розкрив всю безпорадність європейської науки перед обличчям чогось такого маленького, що його навіть важко побачити під мікроскопом. Гігантські аграрні концерни зазнавали колосальних втрат, будучи не в змозі визначити, що ж є причиною отруєння. Спочатку на лаві підсудних опинилися огірки, потім інші овочі, потім почали казати про м’ясо. Тисячі слідчих їздять всією Європою, нишпорячи по самих віддалених хуторах у пошуках причини. Все це не дивлячись на те, що овочі, які вживаються в самій Європі і не призначені для експорту, зазнають найретельнішої перевірки з боку відповідних органів. Хіба це не нагадування зарозумілим людям? Адже Аллаг Всевишній сказав:

ظَهَرَ الْفَسَادُ فِي الْبَرِّ وَالْبَحْرِ بِمَا كَسَبَتْ أَيْدِي النَّاسِ لِيُذِيقَهُم بَعْضَ الَّذِي عَمِلُوا لَعَلَّهُمْ يَرْجِعُونَ

«Зло з’являється на суші й на морі завдяки тому, що люди роблять своїми руками — тож нехай скуштують частину того, що накоїли! Можливо, вони повернуться!» (Коран 30:41).

Огіркова криза стала ще одним прикладом того, що само по собі знання ще не веде до результату. Знання – це лише причина, яка обумовлює прогрес, але наявність причин – марне без волі Аллага. Подібно до того, як дощ є причиною для росту рослин, але якщо Аллаг не забажає, то рослини не виростуть навіть з дощем. Як повідомляється зі слів Абу Хурайри, посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) повідомив про одну з ознак Кінця Світу і сказав: «Посуха – це не тоді, коли на вас не ллє дощ, істинна посуха буде тоді, коли на вас буде лити й лити, але земля нічого не буде зрощувати» (Хадіс передав Муслім).

Є багато причин через які знання може бути втрачене – це і стихійні лиха, через які загинуло багато високорозвинених цивілізацій, і війни, і хвороби, і багато іншого.

Зовсім нещодавно лікарі зіткнулися з дивною проблемою у розвитку мозку деяких сучасних дітей. З кожним роком кількість дітей, яка страждає від цієї аномальної патології, зростає в геометричні прогресії. У зв’язку з цим вчені висловили занепокоєння, що дане відхилення в найближчому майбутньому може являти загрозу світовій фінансовій інфраструктурі.  В чому ж полягає дана патологія? Виявляється, ці діти взагалі не в змозі провести найелементарніші математичні розрахунки, вони не можуть скласти навіть одиниці, які в сумі не перевищують десяти. Яка доля може бути у тих народів, серед яких виросте кількість людей, які страждатимуть даними відхиленнями? На сьогодні існують такі племена, які не вміють рахувати та писати, вони живуть подалі від цивілізації, займаються полюванням та збиранням, одним словом, ведуть екологічно чистий спосіб життя, отож, можливо, комусь це навіть сподобається.

В одному з хадісів посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Прикметою останнього Часу стане те, що знання щезне, а неуцтво вкорениться, люди будуть пити багато вина і пошириться перелюбство» (хадіс передав аль-Бухарі).

Не дарма в хадісі після згадки про втрату знання згадані такі гріхи, як алкоголізм та перелюбство. Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) повідомив нам про майбутнє явище, а потім наче розкрив причини цього явища – це пияцтво та безладні статеві стосунки. Ці два гріха більше за інші віддаляють людину від знань як релігійних, так і мирських. Всім чудово відомо про негативний вплив алкоголю на здатність творчо мислити, неможливо знайти науковця, який продовжував би робити відкриття і при цьому безконтрольно пиячив би. Те саме можна сказати і про перелюбство, адже людина, яка підкорена нестриманості своєї статевої хтивості, також не має змоги зосередитися на більш високих цілях. Віна стає подібною до тварини, єдиною задачею якої є пошук статевого партнера, і в запаленому мозку не залишається місця для думок про щось високе.

В іншому хадісі говориться:

«Прикметою близькості Часу цього стане те, що кількість знань зменшиться, а неуцтво та перелюбство розповсюдяться, і збільшиться кількість жінок, а кількість чоловіків скоротиться в такій мірі, що на п’ятдесят жінок припадатиме (лише) один чоловік, який їх опікатиме» (хадіс передав аль-Бухарі).

В цьому хадісі після повідомлення про зникнення знання говориться ще про одне явище, яке також може стати причиною втрати знання. Кількість жінок на землі збільшиться настільки, що на одного чоловіка припадатиме п’ятдесят жінок. Можливо, мої слова комусь видадуться блюзнірськими та нешанобливими, але факт лишається фактом: науку завжди просували чоловіки. Роль жінки в науці завжди була значно нижчою у зв’язку з їхньою  великою зайнятістю справами родини та домашніми клопотами, а також в силу меншої фізичної витривалості, яка потрібна для інтенсивної конкурентної наукової діяльності, а часом і просто  для виконання задач, які потребують великої м’язової сили. І чоловіку в такому становищі вже буде не до науки, він або буде віддаватися доступному гріху, або буде зайнятий пошуком прожитку для великої родини.

Іншою можливою версією втрати знання може стати смерть власників знання та відсутність нових кадрів, які змогли б підтримувати науку на потрібному рівні. Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Воістину, Аллаг не забирає знання, (просто) позбавляючи його (Своїх) рабів, але Він забирає знання, забираючи (зі світу) знаючих, коли ж Він не залишить (в живих) жодного, хто має знання, люди стануть вибирати (для себе) неосвічених керівників. І їм будуть ставити запитання, а вони будуть виносити рішення, не маючи знання, в результаті чого самі зіб’ються зі шляху та введуть в оману інших!» (хадіс передав аль-Бухарі).

В цьому та інших хадісах, які були наведені вище, мова йде в першу чергу про релігійні знання, але такий сценарій розвитку цілком прийнятний і для мирських наук. Більш того, мирські знання ще легше втрачаються. Історія довела, що релігійні знання мають більшу життєздатність, ніж мирські знання. Мирські знання завжди досягали високого рівня розвитку тільки в багатих та могутніх країнах, і щойно зникало багатство та сила, мирські знання зрадницьки перекочовували до переможця або в інші центри сили. Щодо релігійних знань, то вони завжди залишалися там, де знаходилася Віра та щирість, не залежно від багатства чи бідності. Нестача благ цього світу анітрохи їм не заважала, і певною мірою була навіть корисною. Тож можна впевнено сказати, що втрата мирських знань відбудеться набагато швидше, ніж втрата релігійних.

Сьогодні вже багато людей усвідомлюють, що сучасне життя багато в чому не відповідає фізіології людини. Промислові відходи отруюють атмосферу, ріки та навіть сам ґрунт. Їжа, створена промисловим методом, в обов’язковому порядку містить в собі консерванти, фарбники, посилювачі смаків, стабілізатори та інші хімічні добавки, більшість з яких шкідлива для організму. Поруч з промисловим вигодовуванням населення ми маємо справу з промисловим вихованням людини, яке відбувається через телевізор, супутникові канали, Інтернет та інші засоби масової інформації. Таке виховання набагато шкідливіше для людини, аніж неправильне харчування, тому що якщо перше шкідливе для тіла, то друге руйнує саму душу людини. Зростання фізичних та душевних хвороб, які були невідомі дотепер людству, є прямим наслідком того, що сучасний спосіб життя не зовсім годиться для життєдіяльності людини. Можливо, людина почуває себе комфортно і вважає, що її все влаштовує, однак це відчуття оманливе і воно може швидко закінчитися, коли людина дізнається, що вона хвора на діабет чи ще на якусь сучасну хворобу.

Щодо духовного розпаду, то він становить ще більшу небезпеку, аніж хвороба тіла. Західне суспільство, маючи безмежні скарби та величезну владу, не може впоратися з елементарними соціальними проблемами: жінки припинили народжувати, чоловіки припинили запліднювати, ті та інші припинили укладати шлюби, родинні зв’язки майже повністю зруйновані, число випадків суїциду зростає з кожним роком (і, як правило, чим вище рівень життя, тим більше самогубств), насилля на вулицях, масові вбивства в школах, наркоманія та алкоголізм, проституція та багато інших пороків. І навіть ті люди, які, здавалося б, є найкращою частиною їхнього суспільства, а саме служителі Церкви, поголовно попадаються на найогидніших та немислимих гріхах. Багато пороків, які мають місце в сучасному світі, частково пов’язані і з науковим прогресом, оскільки саме наукові розробки дозволили впливати на розуми мільйонів людей через ЗМІ, як правило, в негативному напрямку.

Даний етап людської історії можна розглядати як тимчасове випробування, на кшталт смути Даджаля (Антихриста), з пророцтва нам відомо, що він увійде в усі міста, окрім Мекки та Медини, його діяльність буде найбільшим випробуванням в історії, починаючи від Адама і до Судного Дня. Не дивлячись на глобальність даного випробування, воно триватиме всього лише один рік, два місяця та два тижні. Але це далеко не єдина смута такого плану, про яку нам повідомив пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага). В одному з хадісів мовиться, що Хузейфа ібн аль-Яман сказав: «Клянуся Аллагом, я краще за інших людей знаю про кожну смуту, яка станеться, починаючи з часів мого життя і до Кінця Світу.  А як же інакше, якщо посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) розповів деякі знання про це лише мені, і не розповідав про це нікому, окрім мене. Якось посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) розповідав про [майбутні] смути на зборах, на яких був присутній і я, він сказав: «Серед них (смут) будуть три, які майже нічого не оминуть стороною, серед них такі, що подібні літнім вітрам [13], серед них малі та великі». [Колив він казав ці слова], всі, хто був на зборах, окрім мене, вже розійшлися» (Хадіс передав Муслім).

Аллаг краще знає про ці три смути, які майже нічого не оминуть  стороною на цьому світі, але можна припустити, що однією з них буде смута Даджаля, оскільки це найбільша смута. Залишаються ще дві смути і важко не припустити, що однією з них є все те, що відбувається в сучасному світі, а саме – сильний вплив, так званої, світової спільноти на всі сфери людського життя в усіх куточках Землі, шляхом великого набору високотехнологічних засобів, зокрема сучасних засобів масової інформації. Оскільки вплив цієї смути зачіпає багато чого, і сучасній людині важко позбутися всієї шкоди, яка йде від цього порочного суспільства.

Всі смути, випробування та біди мають свій початок та свій кінець, і дана смута не є винятком, якщо побажає Аллаг. Однак яка для нас користь від цих знань? Чи розповідаємо ми це лише для того, щоб вести цікаві розмови та розважати один одного захоплюючими історіями, чи в цьому є реальна користь та життєво важливе попередження для мусульман? Кожен мусульманин знає, що пророк ніколи не казав марно, кожне його слово несло користь для його громади в усі часи. Часом посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) казав щось, але його сучасники не розуміли сенс деяких його слів в повному об’ємі, або з якихось причин не бачили тих таємниць, які були закладені в його словах та посланих йому коранічних аятах. Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав:

«Хай обдарує Аллаг людину, яка почула від мене хадіс, вивчила його, а потім донесла його [до інших].  Можливо, носій знання доведе його до того, хто розуміє його краще за нього, і можливо, носій знання сам не є знаючим» (Хадіс передали ібн Дауд, ібн Маджа, ат-Тірмізі, Ахмад).

Багато речей, про які посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) розповів півтора тисячоліття тому, продовжують розкриватися й досі, пробуджуючи в людях Віру, і є живим нагадуванням для людей, якщо вони забуваються.

В збірці достовірних хадісів імама Мусілма повідомляється, що Хузейфа ібн аль-Яман сказав: «Якось в одному місці посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) встав серед нас, і не залишив нічого з тих подій, які відбудуться в цьому місці до самого Кінця Світу, він розповів все, що буде. Хтось запам’ятав це, а хтось забув, і мої друзі знали про це. І інколи відбувається щось з передбаченого, про що я забув, але коли я бачу це, то згадую, подібно до того, як людина згадує обличчя іншої людини, з якою вони розійшлися, а потім вона бачить її та пізнає».

В чому ж користь?

По-перше, знання про це зміцнює Віру людини, тому що вона бачить, як пророцтва посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) здійснюються в неї на очах.

По-друге, це знання вказує на турботу Аллага про своїх віруючих рабів. Через Свого пророка Всевишній попередив нас про ті труднощі, які виникнуть на шляху людства, а як кажуть: «Хто попереджений, той озброєний». Психологічна підготовка до майбутніх труднощів грає величезну роль в тому, як людина буде переносити ці труднощі.

По-третє, знання про завершення даного періоду історії нагадує людям про тимчасовість та обмеженості всього цього світу. Це буде певною мірою прообразом Судного Дня, коли люди втратять те, чим вони володіли, слабкі стануть сильними, а останні стануть першими. Адже найбільш підготовленими до життя в нових умовах виявляться ті, для кого вони будуть не такими вже й новими, тобто бідні народи, які сьогодні живуть в умовах, близьких до природних.

По-четверте, це попередження мусульманам, щоб вони не звикали до розкоші і завжди тримали на думці, що рано чи пізно сучасний устрій життя дійде свого кінця, і вони повинні подбати про себе та своїх нащадків, передавши їм знання про це і тим самим підготувавши їх хоча б морально. Повідомляється, що Умар ібн аль-Хаттаб казав: «Ведіть суворий, невимогливий спосіб життя, будьте зібрані та підтягнуті, так, наче ви мобілізовані. Уникайте розкоші та іноземних прикрас (вбрання)». В хадісах посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) говориться, що розвагами, які гідні мусульманина, є такі, як стрільба з луку, їзда верхи та плавання. Окрім того, що це цікаво, захоплююче, корисно для тіла, це ще має і практичну користь. В тому, що у людей протягом всієї історії була нагальна потреба в цих навичках, ні в кого не виникає сумнівів. В наш час це могло б стати чудовим хобі та проводженням часу для мусульман замість гри у футбол або, що ще гірше, комп’ютерних ігор. Тим самим мусульмани прищепили б своїм дітям любов до цих видів спорту, які принесуть велику практичну користь майбутнім поколінням і будуть корисні для них, як у справі отримання мирських благ, так і в справах поклоніння.

По-п’яте, це знання дає нам розуміння того, що ми живемо в часи особливих глобальних смут та випробувань, які багато в чому споріднені до смут часу Даджаля (антихриста). Напевно, кожен, хто коли-небудь читав пророцтва про Даджаля, уявляв собі, що він буде робити, якщо доживе до того часу. Можливо, хтось уявляв собі, як він втече на край світу, аби зберегти свою Віру в ті страшні часи, або він вирушить в далеку Палестину, пробиваючись крізь всі володіння Даджаля, щоб приєднатися до єдиної ісламської держави, яка в той час буде знаходитися в Палестині і буде під керівництвом імама Махді. Багато хто з нас переконаний, що вони вчинять саме так, але, насправді, ми часто неготові переїхати навіть в сусіднє місто, в якому більше мусульман і легше зберегти свою релігію, тож давайте спитаємо себе, чи готові ми до великих звершень чи це просто наші мрії?

Знання про занепад технологічної епохи несе для мусульман ще багато користі, і це зовсім не каже про те, що ми цьому радіємо, або що Іслам проти науки, однак це факт, яким не можна нехтувати.

Також це не означає, що ми повинні полишити всі блага наукового прогресу, почати сушити сухарі та готувати запаси на чорний день, оскільки ми абсолютно не знаємо, коли почнеться цей процес, скільки він триватиме і як буде протікати. Знає про це лише Аллаг, ми можемо лише припускати. Але, як мінімум, ми повинні бути в курсі подій самі та повідомити про це нашим нащадкам. Як підготувати до цього майбутні покоління? Це, мабуть, для кожної людини окремо, і кожен краще знає, як він це зробить . Важливо знати, що ми відповідаємо за наших нащадків і повинні вживати всіх необхідних заходів для того, щоб передати своїм дітям знання та навички, які будуть корисні для їхнього життя. Як сказав посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага):

«Кожен з вас є пастухом, і кожен з вас відповідає за свою паству» (хадіс навів аль-Бухарі та Муслім).

Яким буде світ, коли він повернеться до свого колишнього стану? Ми не знаємо, але можна припускати, що люди повернуться знову до грубої ручної праці, землеробства, ремісництва, скотарства, міста будуть переважно покинуті, оскільки вони не пристосовані для життя без наявності сучасної інфраструктури. Сотні тисяч спорожнілих та покинутих міст будуть слугувати лише мертвим нагадуванням про великі народи, які пішли в небуття.

І насамкінець хотілося б згадати про один з хадісів, в якому посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) пояснив нам одну просту та незмінну істину: будь-яка річ в цьому світі, яка звеличується людьми або возвеличується над людьми, неодмінно буде принижена:

Повідомляється, що Саїд ібн аль-Мусайїб сказав: «Коли верблюдиця посланця Аллага (мир йому та благословення Аллага) на ім’я ‘Абда виставлялася на перегони, то ніхто ніколи не міг її обігнати, але якось її виставили з іншими верблюдами і її обійшли. Мусульман дуже засмутило те, що її перегнали, і посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Якщо люди звеличать щось або захочуть звеличити щось, то Аллаг неодмінно принизить це» (Хадіс передали ад-Даракутні та імам Малік в книзі «аль-Муватта»).

В іншому ріваяті повідомляється, що Анас ібн Малік (хай буде задоволений ним Аллаг) сказав: «Посланець Аллага (мир йому та благословення Аллага) змагався у перегонах з одним бедуїном-кочівником, і той перегнав пророка. І було видно, що сподвижники відчули в душах якесь неприємне відчуття у зв’язку з тим, що трапилося [14]. Пророку (мир йому та благословення Аллага) розповіли про це, на що він сказав: «Такий обов’язковий закон Аллага: якщо щось підноситься в цьому світі, то Він неодмінно це принижує» (хадіс навів ад-Даракутні).

Такий непорушний Закон Аллага у всесвіті.

Хвала Аллагу, мир та благословення нашому пророку Мухаммаду, а також його родині та всім його сподвижникам.

Абу Ясін Руслан Маліков.

Для сайту www.whyislam.to

Українська версія підготовлена редакцією сайту www.lifeislam.org

 

[1] Ромеї (Рум) – так араби називають греків, які були титульною нацією Візантійської імперії, також ця назва застосовувалася до всіх інших народів, які мали подібну культуру та знаходилися під правлінням Візантії.

[2] А’мак та Дабік – це два поселення неподалік від міста Халяб (Алеппо).

[3] Мається на увазі, що вони втечуть з поля битви і цього Аллаг їм не пробачить,  але це не означає, що учинивши так вони вийдуть з Ісламу.

[4] Це вказує на те, що в той час місто Стамбул (колишній Константинополь) знову буде під владою невірних.

[5] Шам – історична територія, яка включає в себе такі сучасні держави як Сирія, Йорданія, Палестина, всі землі окуповані сіоністами та окремі землі сусідніх держав, таких як Ірак та Саудівська Аравія.

[6] Хадіс навів Муслім (2897).

[7] Тобто вітер, який ніс в собі дуже багато пилу, через що все навколо набувало червоного відтінку.

[8] Тобто чоловіків, які походять від одного батька, в це поняття можуть входити й онуки.

[9] Хадіс навів Муслім (2899).

[10] Талют – цар ізраїльських племен, відомий в Біблії як цар Саул.

[11] В даному випадку мова йде про тауфік лише в мирських справах, і не можна плутати з тим, що в Шаріаті називається «хідаяту-т-тауфік» (наставляння людини на прямий шлях). Наставляння (хідая), яке Аллаг дає людству, буває двох видів: 1) Хідаяту-ль-баляг (наставляння доведення), 2) Хідаяту-т-тауфік (наставляння відповідності). Хідаяту-ль-баляг – полягає в тому, що Аллаг дає керівництво людям, посилаючи до них пророків та посилаючи до них книги. Хідаяту-т-тауфік – це наставляння серця людини, коли Аллаг приводить людину у відповідність до того, що Він послав через своїх пророків. Відповідно, людина, яка отримала лише хідаяту-ль-баляг (тобто, до неї дійшов заклик пророків), але не отримала хідаяту-т-тауфік (тобто, вона не увірувала в те, що до неї було доведено), буде з мешканців Пекла, тому що її серце не прийшло у відповідність до веління Господа, хай вбереже нас Аллаг від цього. Істинно віруючим є той, хто отримав обидва види наставляння (хідая), це ті люди, які у вірували в пророків Аллага та послане Ним Одкровення, і жили відповідно до нього.

[12] Див.: «Фатх аль-Кадір», Мухаммад ібн Алі  аш-Шаукані (3/423).

[13] Тобто, вони певною мірою суворі, але не найстрашніші. Ці смути порівнюються саме з літніми вітрами, тому що вони хоча й завдають багато неприємностей, але все ж не такі сильні, як зимові вітри.

Leave a Reply